Нація

Зреклися вже, не носять вишиванок,
Не в моді стали мальви, паничі,
І зради не простивши, відлетіли
І більш не повернулись деркачі!
О. Степаненко, 14 років, Харків

В колишньому СРСР, а сьогодні в Україні, будь- яка заангажована особа, в разі коли вона хоче принизити українця, використовує термін "націоналіст", а будь-яку національно налаштовану програму називає "націоналізмом".

То що таке націоналізм? Відповідно до The Concise Oxford Dictionary of Politics націоналізм є політичною програмою дій, вибудованою на почутті патріотизму. Отже, це лише любов до своєї нації, до своєї мови, до своєї культури, до своїх традицій, до своєї історії, до своєї держави, вміння захистити інтереси своєї нації. От і все. То що в цьому поганого? Це у непритаманному українцеві шовінізмі ми бачимо ненависть та презирство до чужих народів, рух до створення панівної нації, розпалювання ворожнечі між народами, бажання задавити інших, рух до самоізоляції.

Сьогодні в Україні мусується одна версія деяких псевдовчених, що ніби-то українці на відміну від в'єтнамців чи алжирців отримали незалежність не в результаті тривалої та запеклої боротьби, а в наслідок кулуарного мезальянсу націонал- демократів та націонал-комуністів. Тоді дозвольте спитати, панове псевдовчені, а куди списати тисячі ГУЛАГом замордованих представників української інтелігенції; тих задушених злиднями та безробіттям у країні, де не було безробіття, мільйонів робітників та селян, незгідних з політикою партії; ті незліченні кількості принижених та обкрадених простих українців і, на загал, тих воїнів УПА. Адже вони, переживши декілька інспірованих комуністичною партією геноцидів, все ж не мовчали, а йшли на амбразуру КГБешного дзоту і гинули... То навіщо говорити про легко отриману державу, навіщо говорити про біполярність та біетнічність українського суспільства? Держава українцями була отримана кров'ю народу. Щодо зрусифікованих українців, то буде правдивіше, коли ми, з усією відповідальністю, скажемо, що українці, які втратили рідну мову на сьогодні є найаморфнішою, політично і культурно невизначеною частиною населення. Отже, мова - це той лакмусовий папір, який визначає особу українця. До того ж, особа не тільки не може бути вище нації, особа взагалі не може бути поза нацією.