20-24 червня - Свято Купала в Україні

«Се бо Купало прийшов до нас і говорив нам, що повинні стати горді і чисті тілами і душами нашими»
(Велесова Книга, д.21).

Будь-яке обрядове дійство у житті наших Предків завжди асоціювалось з Природою і проводилось у такт із нею. Календар, який суперечив природнім ритмам – не був життєздатним і міг навіть зашкодити праці хлібороба, залишивши його як без урожаю, так і без духовних сил. Тому формувати Календар - було не чиєюсь забаганкою, а строгою необхідністю, яка дозволяла Людині досконало зрозуміти Природу, вивчити себе та гармонійно розприділити духовні і фізичні сили на протязі всього року.

Календар складала каста жерців-рахманів, які на астрономічних святилищах, розсташованих у різних енергетичних пуповинах Руси-України – Богит, Тустань, Кам’яна Могила, Писаний Камінь, відзначали найвищу та найменшу активність небесних світил, добові і зоряні ритми, та з допомогою цього віщували погоду, загрозливі і сприятливі дні для життя громади, дні вшанування Богів, проведення календарно-обрядових свят, ініціацій тощо.

Розмноження, продовження роду, духовне і тілесне єднання двох половинок Роду - припадало на літнє Сонцестояння. Саме у ці дні – 20-24 червня, Сонце проходить через найпівнічнішу точку екліптики і здобуває найбільшу активність, зігріваючи землю своїх теплом. Вважалося, що саме у ці спекотні дні покровитель усіх закоханих - Купайло дає усім нареченим дозвіл на шлюб. У честь чого хлопці і дівчата розводили ритуальні вогнища – купайлиці та перестрибували через них, а потім стрибали у воду. Вогонь і Вода – тут поставали як символи творення плоду Дерева Роду, два першоелементи, які одне одного доповнюють і утворють Всесвіт (згадаємо батька-коваля Сварога, який розпеченим молотом викував Сваргу та матір Морену, у безмежному морі-океані якої зародилося Золоте Овейце).

З 20 на 21 червня – маємо найкоротшу ніч та найдовший день у цьому році. Наші Предки вважали цей день – Сонячним, або просто Сонце-стоянням. Дні опісля Сонцестояння називалися – Купальським тижнем.

Багато що з язичницьких купалій залишається нез'ясованим. Зокрема, немає одностайності і в тлумаченні самого слова «купало». На думку Б. О. Рибакова, зміст назви «купало» походить від «куп» (укупі, купно — тобто, разом). Так само роз'яснюється і друга назва купалій (назва Купальського вогнища) — «собітка» (у лемків, словаків купальські пісні називаються собітовими). Схоже, що собітка походить від одного семантичного кореня з купайлом: собітка (собутка) — соботка — со-бытие, — тобто событно — знов-таки, разом, укупі, купно.

Купайло і Купайлиця за значенням близькі до римського Купідона і грецької Кибели, що є Богами шлюбу, пристрасті, любові. На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайло (Собутка) святкувалося вже три тисячі років тому. На честь цього свята у поляків названа священна гора Слєнжа (Собутка). З Купайлом і Купайлицею тісно повязані Лель і Леля (міфологія), Лада (міфологія) і Ладо або Колодій. У греків Купало називається Ерос, у індусів Ґопала, а також Кама, Купайлиця - ґопі Рада.

Імена, похідні від Купайло:
Купава — дівчинка, народжена на це свято; ім'я означає красива, гарна, по-святковому вбрана; а також — жінка з плавною гордою ходою.
Купавон — чоловіче ім'я, що означає збуджений, пристрасний, нестримний.