8 березня – день пам’яті по Князю Святославу чи день тріумфу Мордехая

Відомо що автором ідеї святкування Міжнародного жіночого дня є Клара Цеткін (справжня єврейська фамілія Єйснер). Затята подвижниця марксизму, діячка міжнародного комуністичного руху, одна з засновниць комуністичної німецької партії, на Другій Міжнародній соціалістичній конференції в 1910р. запропонувала  заснувати міжнародний жіночий день, який буде припадати на останню неділю лютого.

Наростаюча напруженість у відносинах Антанти з  Німеччиною та Австро-Угорщиною слугувала сигналом для міжнародного соціалізму активізувати жіноче населення Європи, залучати їх до мітингів під гаслами рівноправності жінок та інших громадських проблем, тим самим розкачуючи капіталізм і прокладаючи стежку до побудови комуністичного раю.  І вже в 1917р. 23 лютого (8 березня по новому стилю)  петроградські більшовики скористалися святкуванням Міжнародного жіночого дня для організації мітингів і зібрань проти війни, дорожнечі і важкого становища робітниць, які особливо бурхливо відбувалися на Виборзькій стороні, стихійно переходячи в страйки і революційні демонстрації. Так, для міжнародного комунізму 23 лютого (8 березня по новому стилю) стало датою сакрального революційного вибуху. Під символом червоного банту за декілька тижнів було знищено тільки з Петрограді 15 000 людей [за даними виконкому Архангельської Ради].  Відразу було пом’якшено політику по відношенню до євреїв, було відмінено дискримінаційні обмеження – «Смуга осілості», знято заборону на підготовку в офіцери осіб іудейського віросповідання та інше. 2 березня (15 березня за новим стилем) 1917р. імператор Миколай ІІ відрікся від престолу.  

Досліджуючи чи було випадковістю, що Другий Інтернаціонал (в лицях Рози Люксембург, Едуарда Бернштейна, Карла Либкнехта та ін.) прийняв рішення влаштовувати щорічні жіночі мітинги саме на кінець лютого, початок березня, виявилося не чиєюсь принадою чи фантазією, а прив’язкою до єврейської національної традиції.

Єврейське найшановніше свято Пурім святкується 14 числа місяця адара за єврейським календарем. Ця дата припадає у різні роки на дні між 23 лютого і 14 березня.  Свято було встановлене на честь прославлення героїні Естер (Есфір)  [див.: Біблія,Книга Естер (Есфір)]. Есфір за допомогою свого двоюрідного брата Мордехая потрапляє в гарем перського царя Ахашвероша, стає його дружиною. Есфір намовляє перського Царя  знищити перську етнічну еліту, яка бориться проти навали євреїв в Персії. Есфір сприяє єврейському повстанню, під час якого за одну ніч було вбито 75 000 національно-свідомих персів. За Біблією:

«І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем,
 і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею»
«І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч»
[Біблія  (Ест. 9:16)]

Після перського побиття Мордехай стає найвищим урядовцем (замість Аммана),  а Есфір отримала дім Аммана (Амман - символ антисеміта, що ненавидить єврейський народ і замислює його смерть).  

Хода в честь міжнародного жіночого дня 23 лютого 1917р. точно зівпало з святом Пурім, привівши до блискавичного успіху комуністичний рух. Після переходу в 1918 році на Григоріанський календар, комуністи назначили «жіночий день» на 8 березня, що точно відповідав 23 лютому по старому стилю (різниця в 14 днів) і сакральній даті кривавого побоїща як в Росії так і в Персії. Щоб зберегти святковий настрій на протязі періоду з 23 лютого по 8 березня (період Пуріму), Рада народних комісарів на 23 лютого по новому стилю впроваджує чоловіче свято – День Радянської Армії. Ось хитрість чому «чоловічий» і «жіночий» день відділяє всього 14 днів – це період тріумфу Мордехая з Естеркою та їх нащадків.

Під цим можна було б ставити крапку, якби не іще одна трагічна подія для всієї слов’янської нації, яка припала на святкування тріумфу Мордехая.  На початку березня 972р. героїчно загинув Великий князь Русі Святослав Хоробрий, який завдав нищівного удару по іудо-хазарському каганату і покінчив з 150- річним хозарським ігом. Після тяжкого походу на Візантію, печеніги з залишками хазарів (дослідники визнають, що після падіння Хазарського каганату кількість печенігів в степах значно збільшилась)підкуплені Візантійським імператором, влаштували засідку на дружину Святослава біля дніпровських порогів, розбивши залишок війська й убивши князя. Ймовірне місце загибелі князя знаходиться в селі Микільське-на-Дніпрі (Дніпропетровська обл.), щознаходиться на правому березі річки Дніпро. На цьому місці знаходився найбільший поріг на Дніпрі – «Ненаситець», який згадується в багатьох історичних описах (він не замерзав навіть взимку). Саме до цього порогу приходили відновлюватися після битв загони скіфів, русичів.  Цьому сприяла сприятлива енергетика, пов'язана з водоспадами і водними порогами. У місцях з активним рухом води рани заживають набагато швидше. Зараз «Ненаситець» прихований під водами Дніпровського водосховища.

На ймовірному місці загибелі Великого князя Святослава Хороброго встановлена символічна меморіальна плита, але в даний час це історичне місце та пам’ятка національного значення знаходиться на території приватної бази відпочинку, яка належить групі олігархів з Дніпра. Місцеві люди стверджують, що цими людьми було скуплено сотні земельних ділянок на десятки кілометрів вздовж Дніпра, на подив сусідніх сіл регіону.

Пам'ять по загиблому князю Святославу вшановується 8 березня. Черговий раз святкуючи тріумф Мордехая та Есфір, пригадайте власного героя і його сучасних нащадків поставлених на межу національного виживання. Наш священний обов’язок в цей день пом’янути «запорожця на престолі», згадавши слова його до тих, хто міг боронити свою землю:   

«З хоробрістю предків і з тією думкою, що руська сила була досі непереможна, будемо мужньо битися за життя наше…Або жити переможцями або вмерти зі славою!».

Щорічному дню пам’яті національного Героя Святослава Хороброго присвячено!