Кожне рідне свято — це відбиток пульсації Всесвіту

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв. Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар). Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.

Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у червні на рідновірів чекають такі свята:

15 червня — Видів день. Славлення Свiтовида літнього (Дива) як Бога всевидючого. Похвалімося перед ним нашим багатством, красою і здоров’ям. У цей день можна навчитися всякому мистецтву, яке людина може побачити (бо сьогодні «що виджу, те вмію»). Свiтовид розкриває таємниці досі невидимого. Сприятливий час для лікування зору.

20/21 червня — Купайла, Купальська ніч (Сонцекрес, Соботка). Шлюбні ритуали, гуляння в лiсi, біля річок, виплітання вінків, спів купальських пісень, стрибання через вогонь, спалювання солом’яного опудала Купайла, потоплення деревця Марени, потоплення палаючого колеса — символу повороту сонця до зими. Збирання цілющих трав, шукання цвіту папороті. Щасливий час для зачаття дітей.

29 червня — свято Водяника. Рибалки вшановують Водяника жертвами у вигляді тютюну, пива (або інших напоїв), першої спійманої рибини тощо. Жінки сплітають рибалкам вінки з петрового батога (цикорію).

Теги:
Джерело: Лозко Г. С. Коло Свароже. Відроджені традиції. — Київ:Український письменник, 2004. — С. 92

Схожі статті

Медіа