Сватались у ладодень... Народний календар і звичаї

Час – найбільший дефіцит у скороминущому житті. Тож нерідко молоді (і не дуже) господині позичають його у неділі або й у святкових днів, а то і в релігійних, аби доточити будень. Бо не впоралися з роботою.

Буває, що й у неділю закінчуємо прання або штопаємо-латаємо чи біжимо у перукарню стригтися. Тому й такими доречними є докори матусь і стареньких бабусь про те, що, мовляв, тепер жінка нічого не відає про хатні тонкощі. І це при тому, що у неї одно-двоє діток. А колись – від 5 до 15-и!.. Проте і в будень жінки встигали все зробити, і неділю поважали. А після заходу сонця не калатали ложками. І був день для прання, день для сватання, окремий – для замовляння... Про ці тонкощі на щодень знає чи не кожна старенька жінка. Мені ж їх передала моя матуся, яка виховала 5 доньок, 8 онуків, має 8 правнуків, а мудрість її життя вінчають славних 86 літ. Дещо вона повідала, дещо я дослідила. Добре було б доповнити їх. Тож прошу долучатися.

ПОНЕДІЛОК – день чоловічий. День важкий. У понеділок не починали робити ніякої великої справи, позаяк він вважався несприятливим, хоча й називався Хорошдень (за давніх, ще т. зв. язичницьких, часів). Справді ж бо, по неділі», тобто, після відпочинку, нелегко братися до важкої роботи.

ВІВТОРОК – «второй», тобто другий день після неділі. Чоловічий день. Вважався легким днем, сприятливим для початку роботи. Щасливий день. Називався Велесдень, бо був приурочений давньоукраїнському богові Велесові.

СЕРЕДА – жіночий день. Цього дня дотримувались посту. Намагалися не мити волосся, не розчісувати, не заплітати кіс, «бо в середи 40 доньок і кожна висмикне пасмо», «бо волосся перестане рости», «бо голова болітиме», «бо коса буде поганою». Не дозволялося також різати полотно на сорочки та шити або вбиратися в нову сорочку. У дохристиянські часи – Яродень. «Середа» – середина (тижня).

ЧЕТВЕР – «день чоловічий», досить легкий і сприятливий для різних справ. Заборони стосувалися лише деяких видів робіт. Не можна нічого садити в землю: з’їдять черви. Сіяли цього дня капусту, огірки, садили квочку. Подекуди в четвер не мастили: «щоб не було павуків у хаті», не прали, «бо буде град падати», не снували, «бо хлопці снуватимуть по селі» (ходитимуть неодруженими). До сходу сонця добре примовляти або заговорювати – допоможе. Купальдень приурочували давньому богові Купайлові.

П’ЯТНИЦЯ – п’ятий день тижня, «жіночий», пісний. Цього дня не виконували домашніх, особливо ткацьких, робіт. Не пекли хліба. У п’ятницю після заходу сонця, не можна мити ложок і мисок, бо «вороги будуть тарабанити про тебе язиками, наче тими ложками». А ось для чоловічої роботи цей день вважався легким на почин. У п’ятницю добре орати, сіяти жито й овес. «Проти п’ятниці сон неодмінно справдиться». Хто йшов свататись – пощастить: «У п’ятницю засватається навіть свинячий пастух». Тому й назва цього дня була Ладодень.

СУБОТА – з примусовим нав’язувнням християнства названа від чужого слова «сабат», «шабаш», тобто кінець роботи перед неділею, кінець робочого тижня. Найважчий день для роботи. «Субота – не робота: помий, помаж, та й спати ляж». Можна почати прибирання: легше пройде. Краще всього купатись і переодягатись. Одні вважали останній будній день вдалим для початку роботи і для початку життя: «Хто народився в суботу – цілий вік буде щасливим». Інші вважали день важким, намагалися закінчити будь-яку роботу, «бо будеш десять субіт закінчувати». Якщо в суботу одружуються ті, хто народився цього дня, то казали, не матимуть дітей. У суботу змащували долівку жовтою глиною, готувалися до неділі. Перундень – так називали суботу давні українці – приурочували давньому богові Перунові.

НЕДІЛЯ – від давньоруського (праукраїнського) слова «нє дєлать», не робити. Неділя – «не робота і не діло». Домашня робота заборонялася: «щоб не було хвороби, нещастя вдома». Не можна в неділю шити, «бо нарве палець». Не можна рубати сокирою. Казали, що розрубана в неділю ломака, якщо її зберегти, навіть через сім років обов’язково спалахне і згорить. Але якраз у неділю добре саджати курку, «щоб курчата добре ішли». А ще неділя була днем для толоки, іншої гуртової роботи. А яку українську назву мав цей день, тобто як називали його наші предки, якому давньому українському богові присвячували його, – будь ласка, напишіть ви.