Клятва - це священне дійство, яке відбувається між Богами та людиною. Хто взмозі дати клятку, той по праву може зватися людиною, тому що клятва, це не просто забаганка, це обов'язок, а виконати обов'язок може лише сильна людина.
Порушення клятви і тим більше свідома зрада вважається для язичників страшним злочином, що впливала на репутацію нащадків та всієї країни. Брехня - це одни з найбільш негідних діянь для вільної людини. Брехуна страчували точно так само, як і клятвопорушника: їх топили.
В давні часи клятва перед державою давалась подібним чином: «Я не оскверню цією священної зброї і не покину мого товариша. Я буду захищати не тільки те, що святе, але і те, що не свято, як один, так і разом з іншими. Я передам нащадкам батьківщину не принижену або зменшену, але збільшену і в положенні покращеному порівняно з тим, в якому я її успадкував. Я буду почитати рішення мудрих. Я буду коритися законам, які були або будуть народом прийняті, і якщо хто надумає порушити їх, я не повинен того допускати, і стану захищати їх, все одно доведеться мені робити це одному або будуть зі мною інші. Я буду шанувати вірування».