Казки за мотивами орнаментальної символіки України

Яєчко розмальоване, барвисте,
Ним тішиться і старець, і дитя,
Творіння людських рук, святе і чисте,
Маленький символ нашого життя.
Надія Кметюк

Однією з беззаперечних якостей сприйняття дитини є образність. Саме тому діти люблять казки, які навчають добру, співчуттю, самовідданості, формують їхній світогляд. Через казку діти можуть навчитися любити свою Батьківщину її культуру обряди і традиції.

Образність дитячого сприйняття дозволяє використовувати казки під час навчання. Вони розвивають мислення дитини та її здатність до творчості, і тому їх використання як образного матеріалу в процесі навчання й розвитку художньо-естетичних якостей дитини можна вважати доцільним і навіть конче потрібним, передусім коли мова йде про початкову школу.

На нашу думку, казки можна використовувати як матеріал для оповідань. що ознайомлює з українською національною культурою, традиціями та обрядами України, а також у ході навчання писанкарства в гуртках та спеціалізованих закладах як навчально-методичний матеріал оскільки в послідовність і зміст казок покладена чітка методична система.

Кожну казку супроводжує група символів, споріднених за практичним призначенням. Усі казки поєднані загальним змістом та головними героями, які мандруючи від казки до казки, удосконалюють не лише свій зовнішній вигляд (отримуючи нові символічні малюнки), але й дарують нам добро, радість, красу.

Сподіваємося, що ці маленькі казочки допоможуть Вам і вашим дітям поповнити свої знання, а свою душу виповнити Добром, Світлом та Красою.

Що взагалі в народній творчості нас тішить і що таке звеличене, оспіване близьке нашому сприйняттю та уподобанням. Народне світосприйняття ніщо так не милує, як колір. У писанці то є найвищою нотою її поетичності, сутністю існування краси та сили. У писанці, як і народній пісні, кольори поєднані не просто, а з магічним змістом.

Кожен з них уселяє конкретні почуття, думки. Кожна фарба в писанці має своє життя і символіку, й окреслення радості. Бо не було ще в Україні писанки, яка б звеличувала сум печаль, гіркоту, і немає в ній такого кольору.

Велику допомогу відродженню духовної культури нашого народу та впровадженню українського мистецтва може надати школа, й окремою главою шкільної духовної науки може стати, зокрема, писанкарство, яке протягом багатьох віків вбирало в себе найцінніше із життя людини. Писанка - це своєрідна книжка, але прочитати її може не кожен.

Символіка кольорів

На високій горі курочка знесла яйце. Воно було гарним, біленьким, раділо від того, що з'явилося на світ, і вирішило трохи помандрувати. Скотилося воно з гори та й покотилося стежкою. І ось зустріло наше яєчко на своєму шляху село, У ньому жили добрі працелюбні люди. Вони вирощували жито, пшеницю і всяку пашницю, а біля будинків цілий рік буяли сади.

Колись люди були там щасливі. Але їхньому щастю позаздрив злий чаклун, який жив край села в темному будинку, Він не вмів усміхатися, ніколи не радів, а на його полі ніколи не зрів урожай. Чаклун промовив закляття, і на село впала темрява. У садах почали сохнути дерева, на полях зав'яла пшениця. Селян здолали хвороби, вони забули, що таке радість, усмішка.

Довго тривало те лихо. Аж ось до села завітав мандрівник - мудрець. Він ужахнувся від того, що побачив, і вирішив допомогти людям. Мандрівник заходив до кожної оселі й дарував фарби - жовту, червону, блакитну і зелену При цьому він казав: "Згадайте, якого кольору небо, цей колір подарує вам здоров'я, колір ружі подарує радість і любов, колір сонця - стиглий врожай, а колір весняного поля допоможе відродженню природи. А згадати вам усе це допоможе те, з чого народжується життя."

Довгій час селяни не могли зрозуміти, що їм зможе допомогти, аж поки не побачили, як з яєчка вилупилося маленьке курча. Тоді зібрали всі яєчка, пофарбували їх у жовтий, червоний, зелений, блакитний кольори, вийшли за село і почали співати. Відразу небо стало ясним, на полях піднялася пшениця, розквітли сади, а люди всміхалися й раділи Чари чаклуна розвіялись, і вони вирішили фарбувати яєчка кожної весни.

Яєчко продовжило мандрувати, щоб допомогти всім, хто цього потребує.

Символи, що сприяють багатому врожаю

Одного разу завітало яйце в село, в якому чомусь було дуже тихо і сумно, Воно запитало в дерева, що понуро стояло над незасохлим джерельцем "Що сталося?" Важко зітхнуло дерево і промовило: "Уже півроку, як нашу землю покинула радість Наше село минають дощі, втри видувають насіння з землі, а сонце палить так, що висохли і річка і джерела, навіть уночі дуже спекотно. Люди довго намагалися зарадити лиху, все сіяли та сіяли нове насіння, але марно. Тепер сходи кволі й безсилі, а все, що залишилося з минулих урожаїв, віддають дітям. Але що буде далі?" Знову зітхнуло дерево і ще більше похилилося. Сумно стало яєчку від такої розповіді. Вирішило воно негайно допомогти.

В одному маленькому дворику в піску гралися діти. Вони були тихі й невеселі. Яйце покотилося до них і почало качатися по піску. Здивовані дітки побачили, що після яєчка залишається спід, схожий на ромб. Потім воно почало підскакувати, і в центрі ромба з'явилися великі крапки. Яєчко покотилося ще раз, залишаючи на піску довгу пряму лінію, і завершило малюнок короткими відростками від тієї лінії. Лінія стала схожою на грабельки, що стояли біля клуні.

Діти повеселіли і почали малювати на піску ті самі знаки, і - сталося диво. Загримів грім, насунули темні хмари, пішов рясний дощ. Дерево розпрямило своє гілля, джерельце наповнилося водою, а на грядках почали прокльовуватися паростки. З хат повибігали здивовані люди, вони раділи і танцювали під дощем. Діти розповіли батькам, що сталося, показали їм яйце. Усі були дуже йому вдячні.

Одна жінка узяла яєчко, винесла додому і намалювала на ньому ті ж знаки, що були на піску. Ромб - то символ землі, крапки - насіння, а грабельки - символ дощу Наше яєчко стало таким гарним!

Задоволене тим, що воно стало тепер писанкою, помандрувало далі.

Символи здоров'я та довголіття

Коли наше гарненьке яєчко побувало в наступному селі, воно здивувалося тому що побачило. І дорослі, і діти весело всміхалися, сади і поля зеленіли, достигали овочі й фрукти. Люди з радістю працювали біля своїх садиб. А їхні будиночки милували око квітами та півниками на стінах. На призьбах сиділи діди з онуками. У всьому відчувався такий спокій і щастя, що забувалося все погане і зле.

В одному дворі серед курей гордо походжав півень. Писанка підкотилася до нього і запитала: "У чому причина такої радості й щастя?" Півень глянув на неї згори і розповів: "У нашому селі завжди жили працелюбні люди, завжди панували любов і спокій. Добро, злагода, здоров'я стали традицією. А ще з давніх-давен наші селянки навесні розмальовують писанки. На них вони зображують знаки-символи здоров'я й довголіття. Щоб ніхто не хворів, на яєчках малюють сонечко, ружу, рибку, оленя. А безконечник сприяє тому, щоб наші люди жили довго, щоб нещастя не приходило до них і щоб у пасічників був гарний медозбір.

У кожному домі розписують і зберігають писанки. А за тим, щоб завжди були яєчка, слідкуємо ми, півні". І півень знову гордо почав походжати серед курей.

Ось таке щасливе місце зустріла наша писанка на своєму шляху. Попрощавшись із півнем, вона весело покотилася далі зеленими луками.

Символи, що лікують

Не встигла писанка відкотитися від села, коли її наздогнала дівчинка. "Я чула, як ти розмовляла з півнем, і хочу тобі дещо розповісти, - промовила вона.

- Одного разу я захворіла, бо довго гралася під дощем. Моя бабуся, яка багато знає і вміє, узялася мене лікувати. Вона частувала медом і відваром з гілочок сосни. Я дуже швидко видужала. Бабуся розповіла мені про трави, які лікують, і навчила мене зображати їх на писанках. Тепер я розмальовую писанки соняшником, гілочками сосни та верби. Такі писанки теж допомагають одужати. Я хочу, щоб ти розповіла про це всім добрим людям і щоб вони не хворіли, а якщо вже таке сталося, то щоб знали, як вилікуватись".

На цьому дівчинка попрощалася з писанкою й повернулася додому.

Символи, які сприяють народженню дітей

Довго котилося яєчко стежкою, аж ось побачило чудовий будиночок на галявині. Він потопав у зелені, навкруги буяли квіти незвичайної краси. На стінах були намальовані птахи.

На подвір'ї було тихо, на ґанку дрімали собака та кіт. На ґанок вийшов молодий чоловік, а за ним жінка. Вони були дуже гарні, але чомусь засмучені. Яйце підкотилося до будинку і запитало в чоловіка, чому той сумний, адже навколо така краса і дружина в нього така вродлива. Красень зітхнув, сів на лаву і розповів: "Декілька років тому я зустрів дівчину і відразу ми покохали один одного, у всьому селі не було кращої пари. Усі раділи. коли ми одружилися. Ми з коханою збудували цей будинок на галявині, де зустрілися. Все ніби добре, а ось діточок у нас немає, і ніхто не може цьому зарадити"

-"Не хвилюйтеся, - сказала писанка, - я допоможу вам". І розповіла легенду: "В квітках заховано душі дітей, і вони виходять звідти, коли народжується немовля. Після смерті людини її душа повертається в квітку, а потім її забирає володар підземного світу. Жінки, які довго не мають дітей, повинні розмальовувати писанки квітами і дарувати їх діткам. І тоді богиня неба подарує їм дитину"

Молода жінка дуже зраділа, адже вміла і любила малювати. Вона відразу взялася до справи. А чоловік запросив писанку гостювати. Писанка допомагала жінці порадами, мандрувала з нею по селах, де вона дарувала писанки дітям. Добре було жити в цих милих людей, і наша красуня гостювала доти, доки не залунав в оселі дитячий голос. Після цього писанка вирішила розпрощатися з господарями.

Проводжаючи її, жінка запропонувала вибрати собі товаришку серед писанок з квітами, потім розповіла про одиноку дівчину, яка проживає в їхньому селі і не може зустріти своє кохання. "Допоможи їй, будь ласка", - попрохали молоді, і писанка з товаришкою вирушили на допомогу.

Символи кохання

Писанки завітали до одинокої красуні. Вони підкотилися до її будинку і постукали в двері. На стукіт вийшла дівчина. Вона побачила гарненькі писанки, здивувалася й запитала, навіщо ті завітали до неї.

Наша писанка відповіла "Я знаю, що ти давно вже чекаєш кохання, але не можеш зустріти того, хто зачарує твоє серце. Послухай мене уважно і зроби так, як я пораджу. Я було звичайним яєчком, а стало писанкою, і малюнки не прості, то знаки-символи, які допомагають добрим людям, Коли ти намалюєш на яєчку символи кохання, то відразу зустрінеш своє щастя".

- "Що ж то за символи?" - зацікавилася дівчина

"З давніх-давен символом кохання вважається голуб, - продовжила писанка, - не знайдеш у світі такої пари як пара голубів. Якщо хочеш мати щасливу сім'ю, то намалюй голубів на дубі. Кохання символізує й смерека. Для того щоб дізнатися, через скільки років дівчина вийде заміж, питають про це в зозулі. Тому і зозуля є символом кохання. А щоб бути завжди в парі з коханим, малюють квітки з парними пелюстками".

Вислухала все дівчина і почала розписувати писанки. Минуло небагато часу як завітав до її оселі красень на вороному коні. Юнак і дівчина покохали один одного, і наші писанки були почесними гостями на їхньому весіллі.

Символи-обереги

Побували писанки ще в одному селі. Наша писанка знала з розповідей, що в ньому живуть дуже гарні люди, Але з деякого часу в селі почали траплятися всілякі негаразди: то град поб'є стиглий врожай, то зненацька почнеться пожежа, а в багатьох господарствах хворіла й гинула худоба. Писанки й завітали в село, щоб допомогти селянам здолати лихо.

Вони підкотилися до однієї з садиб, звідки лунала пісня. Родина наводила лад у саду після буревію, сумно співаючи про те, яким гарним був сад і яким багатим мав бути врожай. Коли сіли відпочивати, то запросили до себе писанки. Господар розповів, що, не дивлячись на біди, люди продовжують наполегливо працювати, стосунки між ними залишилися дружніми. Кожен день у родинах починається й завершується молитвами. Таке терпіння й наполегливість заслуговують на повагу.

Писанка щойно дослухала розповідь, відразу промовила: "З давніх-давен люди звертаються до богів з молитвами, як і ви, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі - півень Найсильнішою захисницею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали ті зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Але найбільшу силу ці обереги мають, якщо їх намалювати на білому яєчку. Якщо в кожній родині будуть розписувати писанки з тими символами, то ваше село минатимуть біди".

Вдячні селяни не знали, як віддячити писанці за пораду, і наступного ж дня подарували їй товаришку - писанку з оберегами. Отже, наша писанка зробила ще одну гарну справу.

Символи-попередження

Писанки вже вирушили в дорогу, раптом їх зупинив немолодий чоловік. "Ми дуже вдячні вам за допомогу, - сказав він, - але мене хвилює дещо. Як бачите, біля нашого села росте ліс. Багато користі від лісу: він дарує нам паливо, пригощає грибами та ягодами, а також є чудовим місцем для відпочинку. Однак у лісі живуть хижі звірі і завдають нам шкоди. Ведмеді та вовки інколи роздирають нашу худобу, зайці поїдають городину, а хижі птахи вбивають качат і курчат Як ми не намагаємося оберігати господарство, але неприємні випадки все ж трапляються, особливо взимку. Порадьте: як перешкодити цьому?"

Уважно все вислухали писанки, і наша знайома відповіла: "Лісовим тваринам важко взимку. Тому ви, люди, повинні це розуміти і допомагати їм. Щоб менше траплялося лиха, краще оберігайте свої господарства. А ще допоможуть вам писанки із символами-попередженнями. Про хижих тварин нагадають "зуби вовка" і "ведмежі лапи", про те, що потрібно оберігати городину, - "заячі вуха", а про небезпеку від хижих птахів нагадає "дзьоб крука" на писанці.

Якщо такі писанки зберігати вдома, то вони оберігатимуть домашніх тварин і нагадуватимуть про небезпеку".

Ось таку пораду дала писанка і вирушила в дорогу.

Символи сили і витривалості

Котилися наші писанки через села і міста, і всюди їх радо зустрічали. Одного разу побачили вони в полі багато людей. Чоловіки та жінки, старі та малі готували землю для посіву. Працювали легко, швидко і весело. Вирішили писанки не заважати людям і покотилися до села, сподіваючись розпитати в когось, звідки така сила і витривалість.

Завітали до найпершої оселі, їх зустріла немолода вже жінка, яка саме розписувала писанку. Зраділа вона гостям, запросила до хати і розповіла про те, що їх зацікавило. "Якщо ви пройдетеся вулицями нашого села, то побачите біля кожного двору калину та вербу, а все наше сільце оточують дуби, - почала жінка. - Далекі наші предки вірили в чарівну силу дерев і передали цю віру нам.

Як тільки народжується дівчинка, її обмивають у купелі з відвару листя калини та верби Те листя дає жіночу силу жінка стає потім гарною дружиною і нараджує здорових дітей. Коли народжується хлопчик, на його честь саджають дуб і купають немовля в настої з дубового листя. Саме зараз я малюю на писанці дубовий лист і подарую її синові, щоб його сила не вичерпувалася. Писанками із калиновим, дубовим листям та гілочками верби обмінюються навесні всі мої односільчани. Не дивуйтеся тому що ви бачили. Доки будуть наші писанки і стоятимуть дуби - сила наша не послабне".

Ось що розповіла жінка і подарувала нашим друзям ще одну супутницю - писанку з дубовим листям.

Застереження від Порталу Рід і Віра.

Шановні автори матеріалу!

До цього місця все навіть дуже правильно і симпатично. Але далі... Чому ви пишете, що українська Писанка є Символом радості і щастя, і додаєте явно неадекватний, бездумний і штучний розділ про якісь християнські писанки? Якщо ви науковці, то мали б знати, що в християнстві не існує свята Великдень, там є Пасха, а це далеко не одне і теж.  Писанки церква забороняла до 19 століття, почитайте  настанови Івана Вишeнського і церковні правила. Яскравий український  Символ радості і світла діаметрально протилежний  ідеології християнства, яка є згустком мороку, іудейського божевілля і смерті. Більше можете прочитати тут. Якщо ви дійсно шануєте українські традиції, звичаї, культуру, то просимо більше не писати відверті дурниці про якесь начебто відношення християнства до наших рідних традицій. Залишаємо ваш християнський розділ, як наочний приклад, чого не иожна писати про українські Писанки.

Християнські символи

Отже, писанок стало більше, і тому їм було ще веселіше котитися далі. Одного дня докотилися писанки до селища, в якому було весело і гарно. На майдані біля прекрасного храму зібралося багато людей. Був Великдень - день воскресіння Ісуса Христа.

Писанки підкотилися ближче і побачили, що люди тримають у руках кошики з пасочками, крашанками і писанками. Наші писанки зраділи, що їх так багато. А ще вони побачили, що орнаменти на яєчках зовсім інші, ніж на них. То були християнські символи. На одному була зображена гарна церква, на іншому - 40 клинців, а також були писанки з хрестами, оточеними безконечником, і з написами "Христос Воскрес".

Це була така краса - безліч яскравих гарних писанок. Писанки познайомилися між собою, кожна розповіла про свої орнаменти, потім усі взяли участь у святкуванні.