До цього дня господиня випікає перший хліб з нового врожаю. З хлібом-сіллю спроводжає вона господаря в поле, де він засіє озимину. В язичницькій вірі не було спасівського посту, як це є в християнстві.
Крім того, магія початку не суперечила часові дозрівання плодів, бо календарні строки освячення дарів Землі встановлювалися волхвами, згідно з погодно-кліматичними умовами. Отже, коли дозрівали яблука, їх освячували й споживали.
У християнстві ж через відставання (перенесення всіх свят на 13 днів) виникла розбіжність між дозріванням плодів (кінець червня) і дозволом їх споживати (початок серпня). Тому видається нерозумною заборона споживати вже дозрілі яблука, чекаючи цілий місяць до «Преображення Ісуса Христоса». Щоб якось виправдати ці заборони, попи вигадували різні «легенди» про померлих дітей, які нібито позбавляються на тім світі золотих яблучок, якщо їхня мати з’їсть яблуко до Преображення.
До нас дійшла традиція трьох Спасичів, однак маємо підстави вважати, що в давнину існували й інші Спаси, пов’язані з поступовим дозріванням різних дарунків літа.
Так, у народі подекуди побутують назви: Грибний, Ягідний, Горіховий Спаси та ін. Можна думати, що в міру дозрівання того чи іншого плоду або овоча відбувалися обряди освячення перших дарів Богів. В Україні досі побутують своєрідні замовляння перед першим вживанням «новинки». Так, на Миколаївщині кажуть: «Нова новинка, дай мені силки!», а на Чернігівщині – «Нова новинка в роток, щоб не боліла ні спинка, ні животок!»
Отже, Спасич, Спасівка – давнє праукраїнське свято Врожаю, одне з великих магічних свят Кола Сварожого. Тож очищаймо його від чужинських догм, як очищає Свята Вода наші тіла і душі!