Літочислення

У всіх народів з прадавніх часів календар вважався священним, адже він був пов’язаний з космосом: небом, сонцем, місяцем, зірками. Потреба вимірювати час виникла багато тисячоліть тому. Критеріями виміру часу служили небесні світила, які за легендами були дані людям саме для цього. Періодичність появи місяця і сонця складає добу (день і ніч). Зміна фаз місяця відбувається за 28 днів (астрономічний місяць 29, 53 доби). Зміна пір року (зима, весна, літо, осінь) становить рік.

Цілком вірогідно, що в далекому минулому кожне плем’я мало свій календар. А відлік часу (початок тієї чи іншої ери) починали найчастіше від якоїсь реальної події: потопу, землетрусу, війни, побудови міста, приходу до влади якогось правителя, початку олімпійських ігор (у греків) тощо. Так, у Візантії й Римі час рахували від заснування Риму, а коли в 234 р. н.е. імператором був проголошений Діоклетіан, хронологія почала вестися в “роках Діоклетіана”. Це був 10-місячний рік, який не відповідав астрономічному річному циклові, бо весняні свята щороку пересувалися: свято жнив поступово перемістилося з літа на зиму, а свято Бога Родючості – з осені на весну. Тому виникла потреба в упорядкуванні календаря.

Цікаву реформу календаря запропонував учений монах, скіф за походженням, Діонісій Малий. Він провів розрахунки для встановлення християнського свята Паски на багато років наперед. Підрахувавши, що 532 роки тому було затемнення Сонця, яке збігалося з весняним рівноденням, він зробив висновок, що саме в цей час воскрес Ісус Христос. Знаючи за легендами, скільки років було Ісусу, Діонісій встановив рік його народження. Хоча сама дата Різдва Христового була досить умовною, проте число 532 випливало з наукових спостережень: воно є добутком від множення 28 на 19. А ці числа не випадкові: через кожні 28 років числа місяців випадають на ті ж самі дні тижня. Це так зване “Коло Сонця”. Через кожні 19 років повторюються всі фази місяця – вони випадають на ті ж самі числа місяця. Це називається “Колом Місяця”.

Слід зауважити, що Діонісій Малий не сподівався на таке довге життя свого календаря. Він створив його тільки для розрахунку Пасхалії. Напевно, про календар скіфа-мудреця забули б назавжди, якби в VIII ст. на нього не натрапив один з англійських монахів, який вирішив відновити літочислення від Різдва Христового.

У церковній літературі перша офіційна згадка про Різдво Христове з’явилася в 742 р., хоча до переходу на нове літочислення було ще дуже далеко. Лише з XV ст. всі папські документи мали два паралельні типи датування: від “Сотворіння світу” і від “Різдва Христового”.

На нашій землі з незапам’ятних часів існувала система літочислення від “Сотворіння світу”, а еру від “Різдва Христового” запроваджено в Україні після Указу Петра І – в 1699 р. Це за українським літочисленням був 7208 р. Отже, різниця між цими календарями складає 5508 років.

Складність обрахунків історичних дат для України полягає ще й у тому, що з 988 р. Новий рік починався 1 березня, а з 1492 р.– 1 вересня. Ці дві системи існували паралельно. Лише в 1582 р. почали Новий рік вважати тільки з 1 вересня. Тому для переведення літописної дати на сучасний календар треба:

за березневого обчислення часу, тобто до 1492 р. для подій, які відбувалися з березня по січень, відняти число 5507, бо березневе обчислення відставало від січневого на 2 місяці;
за вересневого обчислення подій, які відбувалися з січня по серпень, віднімається 5508;
коли йдеться про події з вересня по грудень, віднімається 5509.

Прийнявши християнство, Україна взяла календар з Візантії. Він був прийнятий Юлієм Цезарем у 46 р. до н.е. Тому він зветься Юліанським. У ньому рік складається з 365 днів і 6 годин. Це перевершує астрономічний рік на 11 хвилин і 14 секунд. Ця розбіжність щороку збільшується. У 1582 р. папа Григорій XIII реформував цей календар і новий стиль отримав назву Григоріанського. Українці довго дотримувалися Юліанського календаря (старого стилю), хоча було кілька спроб запровадження нового стилю, який уже вживався в католицькому світі: в 1773, 1798, 1812 – за панування Польщі, Австрії, але ці спроби не вдалися.

У Росії новий стиль було прийнято відразу після відділення церкви від держави: після 31 січня (1918) настало 14 лютого. У нас в Україні Григоріанське літочислення було введено Центральною Радою 1 березня 1918 р. для цивільного вжитку, а в церковному житті залишилося старе літочислення. Нині різниця в цих календарях складає 13 днів.

Але при обчисленні історичних дат слід враховувати, що в XIX ст. ця різниця становила 12 днів, у XVIII ст.– 11 днів, у XVII ст.– 10 днів і т.д. Так, наприклад, Переяславська Рада за літописом відбулася 8 січня 1654 р. За сучасним календарем це 18 січня. Тарас Шевченко народився 25 лютого 1814 року, отже, за новим стилем маємо (+12) – 9 березня.

Як бачимо, ця різниця між календарем церковним і громадянським буде збільшуватися і далі. Тому в нашому столітті були спроби реформувати календар. Такі реформи пропонували Менделєєв, Тимірязєв, які розробили проект єдиного всесвітнього календаря, щоб ліквідувати різницю в 13 днів. Але цей, так званий, Новоюліанський календар не був прийнятий.

У 1923 р. був створений Міжнародний комітет для спрощення календаря при Лізі Націй, куди надійшло близько 200 різних проектів. Один із них пропонував ділити рік на 4 квартали (всього 364 дні), а день без числа вважати днем Нового року. У високосному ж році додавати ще один день влітку як свято Миру.

В такому календарі мали б збігатися дні тижня (кожного року однакові) з днями місяця. Проте цей проект був заперечений Сполученими Штатами саме з релігійних міркувань, бо пересування неділі не буде збігатися зі святом Паски.

І вони, безперечно, мали рацію. Адже з усієї складної історії календаря чи не найточнішими с саме дні тижня, які залишилися незмінними з глибини віків, і тому вони є найціннішими знаннями наших предків про зв’язок небесних світил із життям людини, саме вони несуть інформацію про справжній стан космосу в певний день і певний час, саме вони вказують, коли і що слід робити, щоб перебувати в гармонії з природою. Недарма до нашого часу збереглося стародавнє прокляття, яке для наших сучасників уже перетворилося в порожній звук: “Щоб ти забув, який сьогодні день” – казали тому, хто не дотримувався звичаїв, забував про щоденні ритуали, пов’язані з днями тижня.

Що ж треба знати про тиждень, щоб бути в гармонії з космосом?