Листопадові свята поточного року

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту. І наші Предки, намагаючись його не порушувати, витворили й виплекали в своєму середовищі цілий комплекс обрядів і звичаїв.

Вони-то й забезпечували відповідність життя наших Предків щодо космічних пульсацій Всесвіту і були гарантом їхнього гармонійного співжиття з Природою. Коли пульсація Всесвіту змінювалася (зміна фаз Сонця, Місяця, рух інших небесних світил), здійснювалися і відповідні обряди, які згодом виокремлювалися, систематизувались і відшліфовувались. Річне замкнене коло космічних пульсацій визначало час проведення відповідних обрядів. Дні, на які припадав цей час, стали згодом називатися святами, тобто святими (світлими) днями. А їхнє чергування протягом року і повторення у наступному році заклало підмурівок цілої світоглядної системи, яка нині називається традицією.

Отже, і виникнення предківських свят теж не було для Пращурів самоціллю, як, скажімо, комуністичні чи християнські свята, видумані навмисно самими представниками цих ідеологій для пропагування ідей свого ідеологічного угруповання. Первісні ж свята були продиктовані нашим Пращурам Законом Всесвіту у вигляді гострої життєвої потреби в них. Це наші справжні рідні свята, які виникли еволюційно-природньо, поступово укладаючись у Коло Свароже (український календар).

Зміст наших рідних свят — суто магічний. Адже на час свят відкривається Небесна Брама, і тоді у Богів можна випросити все, що потрібно людині. Тому під час кожного свята вшановувалися певний Бог або Богиня. Це, в свою чергу, змушувало створювати певну (божественну) форму спілкування з Рідними Богами. Вона, на переконання Предків, не мала бути схожою на буденне чи повсякденне спілкування людей між собою. Такими формами стали замовляння, молитви, танці та спів.
Наші Пращури глибоко вірили в магічну силу слова і ритуальних дій, тому й намагалися обрядами, а також танцями та піснями, що їх супроводять, поліпшити умови свого життя. А славлячи й задобрюючи Рідних Богів, веселилися й самі. Отже, у листопаді на Дажбожих онуків чекають такі свята:

1 листопада — осіннє свято Сварога, який, за легендами, викував золотого плуга для скiфiв. Принесення йому в жертву півня. Ковальське свято. Саме Бог Сварог викував для русичів перший плуг і золоту обручку — тому він є Небесним Ковалем (Творцем світу і людей), покровителем хліборобства і шлюбу, Богом Небесного Зодіаку — Кола Сварожого. За київськими легендами, в цей день він починає виготовляти плуг, який скине з неба на Різдво. Тому «Хвалимо Сварога, який цьому Роду Божеському є началом і всенькому роду — криниця вічна, яка витікає влітку від джерела свого і взимку ніколи не замерзає» (ВК). 

8 листопада — Тури (мисливське свято). Мисливці приносять жертви Богам, покровителям мисливства, початок полювання (відкриття мисливського сезону).

14 листопада — Корочун — період, пов’язаний з короткими осінніми днями, якi на Рiздво Божича закінчуються: день починає зростати. Корочун символізував завмирання Сонця взимку.

24 листопада — свято Богині дівочої Долі. Дівчата ворожать про свою долю, подружжя, вaгiтні жінки молять Богів про легкі пологи.

30 листопада — Калита — свято парубочої долі. Парубки вибирають пару. Цього дня молодих хлопців посвячують у дорослих парубків і приймають до парубочої громади. Молоді парубки стрибають до Калити (коржа у вигляді восьмикутної зірки-сонця з діркою в центрі), прилучаючись до жіночого начала Природи. Вечорниці.