Мотивація від Богдана Хмельницького, про те, що життя – це перемоги і поразки

В історії легендарного українського гетьмана Богдана Хмельницького є те, що може навчити нас нормально сприймати поразки, навіть якщо їх результати бувають фатальними для цілих держав.

«Ой Богдане, Богданочку. Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала», – висловлював своє ставлення до Хмельницького Тарас Шевченко у «Розритій могилі».

Підписана гетьманом Переяславська угода з Росією для багатьох нівелювала всі перемоги Богдана у Національно-Визвольній війні 1648—1657 років.
Можливо, українцям пора прийняти факт, що життя буває без гучних перезок лише тоді, коли в ньому немає гучних перемог. Ми і досі швидко розчаровуємось в колишніх улюбленцях, як тільки вони помиляються. 

Але розуміння того, що людина, особливо амбіційна, особливо відчайдушна та смілива може помилятися, може робити вчинки, не володіючи повною інформацією про ситуацію, або її може дуже змінювати успіх, дає свободу приймати поразки інших. Дякувати за їх перемоги, вчитись на їх помилках.

Коли ми розуміємо, що помилка іншого не повинна знецінювати його здобутків, ми починаємо приймати і свої помилки. А значить більше і частіше діяти.

За здобутком завжди втрата простує

Богдан Хмельницький

Цитати Богдана Хмельницького:

Manu facta, manu destruo (Руками збудоване, руки й руйнують).

Все те, що буде зроблене проти, на твою ж таки голову і впаде.

За здобутком завжди втрата простує.

Кривда, гніт і неволя накликають сувору помсту з боку справедливості, щоб Божі постанови проявлялись у всьому на очах живих людей.

Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою! І вам вовіки віків славу запишуть.

Майже кожний на всій Україні користувався вольностями, і важко йому буде забути, що він був паном і на війні рівнявся з паном.

Нащо говорити там, де треба діяти.

Неможливо всебічно і ґрунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їхніх закономірностей та одвічної волі неба.

Справедливість цього світу так розмірена, що в одних відбирає, а другим дає владу і мудрість.

Поки ми живі, хіба що смерть наша може наблизити нашу неволю.

Ще не вмерла козацькая мати!

Якщо підступності не буде краю, то доведеться битися.