Національні особливості української народної казки, етнічні стереотипи та історичні свідчення у фольклорі

Казка – це прозовий жанр фольклору з фантастичними елементами. Сюжетна основа народних казок, герої та їх поведінка в тих чи інших ситуаціях красномовно розповідають читачеві про історію, моральні цінності та соціально-побутові особливості української нації. Існує твердження, що фольклор визначає українця землеробом, який дбає про поля і врожай.

Але, детально розглянувши казковий епос, можна зробити висновок про хибність цього стереотипного бачення.

В українській народній казці, поряд з господарюванням і турботами про врожай, гарно вживаються мотиви мандрів, романтичні спроби “змінити світ на краще”, ліричні історії любові й відданості. Тут досить рівномірно представлені як село, так і місто, що свідчить про різнопланове бачення життя давніми українцями.

Лексичні особливості українських казок

Окремої згадки заслуговують і лексичні особливості українських народних казок. Слід відзначити об’ємну ліричність, що в деякій мірі споріднює казку з народною піснею. Метафоричність, використання зменшено-пестливих форм, вживання повторів, які рефреном вкарбовуються в свідомість читача, щоби залишитися там назавжди, – все це є тими національними особливостями української казки, що відрізняють її від казок інших народів світу.

Образ жінки в українських казках

Ще одна абсолютно автентична і неповторна риса цього фольклорного жанру в Україні – образ жінки. Берегиня, господиня та красуня має бути обов’язково працьовитою, що є національним ідеалом жінки. В українській народній казці опис позитивної героїні не обмежений констатацією її фізичної краси – великий акцент робиться на моральних якостях, що є доволі суттєвою особливістю в порівнянні з казковим епосом інших, навіть споріднених східнослов’янських, народів.

Казкові персонажі

Взагалі, система персонажів казки досить розгалужена. Тут доречно згадати чарівні казки про тварин, де стереотипно лисиця вважається хитрою, кінь – благородним, собака – вірним. Казки про тварин –  царина алегорій та висміювання людських вад. Зазвичай тут різко виділений соціальний підтекст. Це надає таким оповідям особливого колориту. Тут простежуються бачення народу міжкласових відносин та інших соціальних явищ. Серед казок про тварин можна визначити “Рукавичку”, “Хитрого зайця”, “Котика й Півника” та багато інших.

Добірка чарівних казок – то своєрідний двобій людства з темними силами. Саме з них ми черпаємо уявлення про звичаї, вірування, традиції та обряди прадавніх українців. Найпопулярніші – “Іван-Побиван”, “Кирило Кожум’яка”, “Ох!” та “Яйце-райце”.

Соціально-побутові казки містять цікаву інформацію про спосіб життя, турботи й основні життєві принципи наших пращурів. В них детально розповідається про етапи роботи в тому чи іншому напрямку та ступінь важливості любові до праці, якою у всі віки славилися українці. Для прикладу, згадаємо такі казки: “Мудра дівчина”, “Про липку і зажерливу бабу” та “Дідова дочка й бабина дочка”.

Жанрові різновиди українських народних казок

Завважимо, що чіткого окреслення між жанровими різновидами української народної казки немає, що, до речі, теж є особливістю, яка визначає етнічну складову саме української казки. Взаємопроникнення одного жанру в інший, поєднання різноманітних тематик в одну цілісну оповідь – досить характерна риса національної приналежності фольклору нашого народу.

Тож, маючи таку велетенську добірку народного досвіду, маємо змогу виховувати в дітях справжніх українців. Лишається тільки подякувати збирачам фольклору, письменникам і дослідникам, які доклали зусиль, записуючи усні розповіді українців, тим самим зберігши і передавши нащадкам велич народної творчості.