Пияцтво

Пияцтво, до якого поголовно схильний руський народ, особливо на східних землях, являє собою хворобу, від якої мало хто лікується. Хоча подекуди й зустрічаються знахарі та знахарки, котрі лікують від п’янства, свої методи вони тримають у великій таємниці.

Жиди ж у корчмах, щоб народ міг більше випити, настоювали свою горілку на махорці (скрізь), а пиякам радили, щоб ті закусували хроном (скрізь). Оповідають також, для того, щоб чоловки більше пили, для них готують настоянку з качиних голів у горілці (Кам’янецький повіт). Також у горілці замочують жіночу сорочку, заплямовану кров’ю з місячних; потім сорочку виймають, а горілку подають до столу — аби чоловіки так само любили оковиту, як жінок. (Кам’янецький пов.). З цією ж метою зливають десять недопитків із десяти келишків і дають випити (Кам’янецький пов.).

Жиди також люблять обмивати своє тіло горілкою, пивом або медом, лікуючись таким чином від різних наривів та хвороб, а потім це продають. Наливаючи, промовляють: «Як я своє тіло тим очищаю і волосся змиваю, щоб так християни до мого напитку збігалися» (Проскурівський пов.). Прості люди також вірить, що якщо рештки такого напою, даного для «розпивання» («навертання»), вилити під паркан, то дія його буде зведена нанівець; якщо ж навпаки — вигребти для нього ямку в печі, налити горілку туди, де горить вогонь, то це спричинить невиліковне отруєння (Кам’янецький пов.).

Жиди-шинкарі, щоб заохотити людей вчащати до корчми, беруть товсту мотузку, на якій повісився злодій, і закопують її в магазині при корчмі; тоді ніхто не промине шинка, ще й залишить у ньому останню копійку (Нова Ушиця). Водяною настоянкою мурах скроплюють корчму, і хто тільки хоч здалека вдихне ту настоянку, то прив’яжеться до корчми, як мураха до мурашника (Нова Ушиця). Зрештою, беруть хустку, капелюх чи картуз та підкладають чоловікові під двері на три дні. Вірять, що від того він упиватиметься до смерті (там само). Лікування хворих, що втратять притомність від алкоголю, полягає у витвережуванні. Для цього:

Вливають їм до рота винний оцет; дають його нюхати і натирають тіло,
Обливають холодною водою,
Непритомному чоловікові інтенсивно труть долонями вуха, що є дуже помічним, адже пияк кричить від сильного болю, зривається на ноги, витвережується та втікає (Київ),
Зазвичай п’яний лягає животом на землю, щоб земля витягла йому перепиття (Звенигородка),
Вірять, що у дуже п’яного чоловіка горілка у нутрощах аж палає, і, щоб «загасити пожежу», пияку в рот вливають його власну сечу (Кам’янецький пов.) або мочаться йому в рот (Нова Ушиця).

Затятим пиякам, аби відчули відразу до оковитої, дають внутрішньо:

Горілчану настоянку ягід (?) плюща (Звенигородка),
Горілку, настояну на корені чемериці,
Горілку, змішану з нафтою або якимось іншими ліками.

До найуживаніших домашніх засобів від пияцтва належать такі:

Вкладають до вуст небіжчика срібну монету номіналом у 10 копійок і тримають добу; потім монету кидають у пляшку з горілкою. Це дієві ліки від алкоголізму, але вони можуть зашкодити здоров’ю; тому жінки воліють мати чоловіків-пияків, аніж залишитись вдовами (Кам’янецький пов.).
Радять також покласти під крижі небіжчика монету у півтори копійки, а коли того винесуть, то вкинути монету в горілку і дати випити пияку: того й відверне від горілки (Кам’янецький пов.),
Дають пити молоко чорної свині (Кам’янецький пов.),
Дають горілчану настоянку трави, яку ніс «жидик» (жук); але це відверне від горілки лише на рік (Кам’янецький пов.),
Узяти кавалок кнурового м’яса, потайки покласти його у жидівську постіль, на дев’ятий день вийняти, висушити в печі і непомітно давати частинами, розтерте на порошок. Як жиди відвертаються від свинячого м’яса, так і пияк відвернеться від горілки (Нова Ушиця),
До горілки домішують коров’яче лайно (там само),
Беруть у рівних частинах чебрець та полин, заливають горілкою і ставлять у теплу піч на 10 днів, після чого п’ють по чарочці (там само).