Ремарк, геополітика й історична місія України

“Передові газети були жахливо брехливі, кровожерливі, зарозумілі. Весь світ поза Німеччини зображався дегенеративним, дурним, підступним.

Виходило, що світові нічого іншого не залишається, як бути завойованим Німеччиною. Обидві газети, які я купив, були колись шановними виданнями з гарною репутацією. Тепер змінився не лише зміст. Змінився стиль. Він став неможливим.
Я почав спостерігати за чоловіком, що сидів поруч зі мною. Він їв, пив і із задоволенням поглинав зміст газет. Багато хто в пивній теж читав газети, і ніхто не виявляв жодних ознак огиди. Це була їхня щоденна духовна їжа, звична, як пиво.
…Вони зовсім не були перекроєні всі на один лад, як я уявляв раніше. У купе входили, виходили і знову заходили люди. Чиновників було мало. Все більше простий люд – зі звичайними розмовами, які я чув і у Франції, і у Швейцарії, – про погоду, про врожай, про повсякденні справи, про страх перед війною.
Вони всі боялися її, але коли в інших країнах знали, що війни хоче Німеччина, тут говорили про те, що війну нав’язують інші Німеччини. Як завжди перед катастрофою, всі бажали миру і говорили лише про це…
…Він стояв перед натовпом і кричав про право на завоювання всіх німецьких земель, про велику Німеччину, про помсту, про те, що мир на землі може бути збережений тільки в тому випадку, якщо інші країни виконають вимоги Німеччини і що саме це справедливість” Еріх Марія Ремарк “Ніч у Лісабоні”
Нічого не нагадує? Історія повторюється? Нічого нового. Чому люди не роблять висновків?
Московія копіює колишню Німеччину? Чи Еріх Марія Ремарк передбачав можливість повторення подібного в майбутньому і застерігав від цього майбутні покоління, а ми не зуміли його почути, зробити вірні висновки з уроків історії?
А от мабуть першим і єдиним, хто передбачив ключове значення України для майбутнього Євразії та всього світу був Збігнев Бжезінський у своїй «Великій шахівниці».
«Будучи етнічним поляком, але американцем за способом мислення, він шукав формулу зміцнення однополярного світу під гегемонією США. Але тоді не було Китаю, соціальних мереж і Путіна. Відтоді було написано тисячі аналітичних статей, передбачень і прогнозів, але передбачити катастрофу, яка розгортається на наших очах, не змогли ні реалісти, ні неоконсерватори, ні ліберали.
Геополітика трикутників очевидно добігла кінця. Нині вже неможливо розглядати Росію як нормального учасника світових процесів, натомість Україна стала тим фактором, який визначає не тільки зовнішню політику, але і внутрішньополітичний дискурс провідних світових гравців. Ви за Україну чи проти — так тепер звучить ідентифікатор «свій—чужий»…
«Україні треба вистояти, бо на нас чекає не кінець, а початок історії. Війна зітре з мапи України залишки «російськості», які, попри всі зусилля патріотично налаштованої частини суспільства, огидними уламками стирчали з географічних назв, пам’ятників і наративів. Можливо, саме зараз відбувається остаточне звільнення від ярма Орди. Віднині Україна стане повноправним суб’єктом побудови нового світопорядку, з якого вже точно назавжди будуть виключені катастрофи, подібні нинішній.
Уже почалися консультації щодо відновлення зруйнованої інфраструктури, і це буде зроблено з допомогою світового співтовариства. Попереду новітні швидкісні магістралі і мости, за які нам не буде соромно, сучасні виробництва і новітні технології. Ми маємо помислити ту нову країну, яка вийде із цієї війни обпаленою, але нескореною.
Кінець геополітики означатиме новий початок. Це закон діалектики, і ніякий Путін нічого з цим зробити не може».
Московитська імперія копіює невдалий досвід минулого й ступила уже крок у прірву. А Україну очікує велике майбутнє! Тільки маємо вистояти, вижити, й реалізувати свою історичну місію! Нам важко, проте переконаний, не даремні тисячолітні наші зусилля, пролита кров наша та наших предків заради щасливого майбутнього, майбутнього наших дітей!