Росія здійснює культурний геноцид

Війна РФ в Україні є не лише військово-політичним злочином, це також культурний геноцид, метою якого є знищення історичної спадщини, як основи національної ідентичності. Окупаційні війська руйнують історичні пам’ятки, грабують та знищують музеї чим наносять непоправну шкоду українській та світовій культурній спадщині.

Денис Мірошник, колишній співробітник Мелітопольського міського краєзнавчого музею, учасник повної інвентаризації фондів музею, повідомив, що в 20-х квітня солдати РФ увійшли в Мелітопольський краєзнавчий музей, отримавши доступ до його фондів. Є інформація, що зараз скіфське золото не знаходиться в музеї. Скоріше за все, цінності (йдеться про 198 прикрас з Мелітопольського скіфського кургану 4 ст. до н. е., 76 предметів Гунського та сарматського періодів 3-5 ст. н.е.) у Казначействі міста. Щоб дізнатися точне місце розташування золота, окупаційні війська викрали директора Мелітопольського міського краєзнавчого та завідувача ​ фондів Кучер Галину. Через деякий час директора музею звільнили і вона із сім'єю виїхала до Туреччини. Завіжувача фондів наразі перебуває у Мелітополі.

 Музей очолив колаборант Євген Горлачов, уродженець села Костянтинівка, Мелітопольського району, організатор та активний член Мелітопольського товариства "Пам'ять". До музейної справи жодного стосунку не має – він колишній співробітник правоохоронних органів. Щодо скіфського золота, ймовірно, що воно знаходиться на території Мелітопольського музею і не вивозилося. Хоча голова обласної військової адміністрації Олександр Старух повідомляв, що найцінніші предмети були евакуйовані з музею ще на початку повномасштабного вторгнення РФ, і оригіналів серед залишених там експонатів немає.

 Проте, варто піддати сумніву такі заяви. Якби це було так, то навіщо керівництву Мелітополя звертатися із заявою до головного управління Національної поліції України в Запорізькій області?! Відповідну інформацію опубліковано у місцевих виданнях, які посилаються на достовірні джерела.

Тим часом в Херсонській області російські війська облаштовують вогневі позиції на курганах, завдаючи великої шкоди пам’яткам. Подібну практику окопування на могилах в Україні використовували німецькі загарбники в роки Другої Світової війни. На тілі багатьох курганів залишилися шрами від тієї війни і на деяких облаштовано меморіальні комплекси як на Савур могилі в Донецькій області та Нечаєвій могилі в Дніпропетровській області.

Внаслідок захоплення російськими окупантами міста Ізюм і обстрілів гори Кременець було знищено одну половецьку кам’яну статую Х – ХІІІ ст. кілька інших пошкоджено осколками. На горі Кременець немає військових об’єктів, тому удар по об’єктам культурної спадщини є варварством, яке було підкреслено цинічним встановленням радянського прапора на пошкодженій половецькій статуї. Пам’ятку, якій 1000 років, російські вандали використали як «флагшток».

Музей українського філософа Григорія Сковороди знищений російською ракетою. Сковородинівка, Харківська обл.

Російський Ермітаж переповнений скіфськими реліквіями викраденими в Україні, Казахстані та інших країнах за 300 років окупації. Зараз Росія продовжує красти історію України , її історичну спадщину та навмисно руйнує  і грабує історичні пам’ятки та музеї.

За оцінками дослідників в Україні на початку ХХ ст. було близько 100 000 курганів, які впродовж 5000 років створили різні народи та археологічні культури, які можна об’єднати в одну «курганну культуру» і які в певній мірі є предками сучасних українців.

Перші могили віком понад 5000 років були створені людьми Ямної археологічної культури в нижній течії річки Дніпро. Потім цю традицію погребального обряду продовжили наступні Катакомбна, Бабинська та інші культури бронзової доби, потім Кімерійці, Скіфи, Сармати, Руси, Козаки і сучасні українці ховали своїх героїв у курганах. Курган – це могила героя і водночас священне місце, яке є зв’язуючою ланкою між героїчним минулим та сучасним.

За останні 150 років більшість курганів була знищена археологічними розкопками і сільським господарством. Зараз кургани під захистом Закону, але з кожним роком їх стає менше, тому що державні органи охорони пам’яток не виконують свої обов’язки належним чином. Кургани масово розкопують для звільнення ділянок під будівництво і поля.

Найбільш скіфські кургани в Україні були  ліквідовані  археологічними розкопками. Залишився один царський курган Нечаєва могила (висота 15,5 метрів). Скільки всього залишилося курганів в Україні невідомо, оскільки повна інвентаризація не проводилася і державний реєстр пам’яток не повний.

Щоб змінити такий стан, в 2019 році небайдужі волонтери об’єдналися в громадський рух «Хранителі Курганів». Вони пояснюють суспільству значення пам’яток, популяризують курганну культуру в соціальних мережах, пресі та медіа. Також, примушують фермерів та агрохолдинги дотримуватися Закону і повертати захоплені кургани та їх охоронні зони. За кілька років Хранителі Курганів врятували близько 100 давніх могил від знищення.

Українці, усвідомлюючи свою спорідненість зі скіфами, ще до війни почали відновлювати скіфські кургани та встановлювали на них копії кам’яних статуй. Так було відновлено найдавніший скіфський курган на території України Лита могила неподалік міста Кропивницький і встановлено гранітну статую скіфського воїна. В Дніпропетровській області на могилах було становлено шість охоронних знаків у вигляді скіфських та половецьких статуй.

Зараз багато Хранителів Курганів стали хранителями України і захищають землі предків та їх могили від російських окупантів, як колись славетні скіфи захищали кургани праотців від перських загарбників 2500 років тому.

Скіфські Кургани є основою української ідентичності. Збереження історичної спадщини є питанням національної безпеки, тому після перемоги над ворогом разом з відбудовою України потрібно відновити давні кургани. За підтримки ООН, ЮНЕСКО в міжнародних судах вимагати від РФ повернення незаконно вивезених з України історичних артефактів та відшкодування нанесених збитків внаслідок військових дій. До процесу повернення історичних цінностей повинні долучитися історики та чиновники інших держав, які зазнали російської окупації, оскільки, значна частина історичної спадщини була вивезена до Росії в минулі століття.