Серпень (копень, живець, спасівець)

Грозовий серпень віщує довгу й теплу осінь.

Якщо рано відлітають журавлі – зима буде ранньою.

Коли в серпні часто гримить – осінь буде погожою.

Васильки

Використовували для лікування від бешихи, епілепсії та жовтяниці. У васильках купали дітей. Вірили, що вмивання у воді із василькаим подарує вроду. Ось що розповідає про васильки Марко Грушевський:

«Тай було ж таки так з нашою Ваською, як не було у неї довго циган [місячних – Л.М.]. Трохи не вмерла. Та дізнались способу, як щоб стали в неї цигани. А Наталка чуть таки не пропала: мучить ся а животом тай мучить ся. Та приходить її мати до нас, – а в нас було вже це лихо і вона знала про його – і просить поратувать. Ми їй і дали чирвоних васильків, а намисто справжнє було і у неї. От вона намняла тих васильків та забрала аж троє справжніх намистів, обмила їх у воді та з водою тію змішала пойняті васильки Та як напилась, то на другий день як почало з неї литься, так думала, що й кров'ю зійде».

Попіл, зола

Символізують пермогу темряви над світлом, оскільки зявляються після того, як перегорить вогонь. Вважалися річччю зовсім ні на що непридатною, протее такою, що може завдати людині шкоди, оскільки в ній заводяться попелюхи – стихійні духи, що можуть забрати в лдини здоровя чи навіть життя. Цікаво, що подібні персонажі є і у японському фольклорі, протее особливої небезпреки для людей не становлять – вони бояться світла і від дії світла щезають або ховаються, а вся їхня небезпечність щезає від самого лише розуміння, що їх не бояться.  Щоб попільники (попелиці) не завдавали шкоди, попіл потрібно було викидати у такі місця, де «люди не ходять, де звірі не бродять», тобто на болота, у чагарники тощо.

Барвінок

Символ безсмертя, краси, дівочої вроди і цноти. Дівчина, яка до весілля втратила цноту не мала права одягти барвінковий вінок, бо таким чином, за повірями, могла накликати на себе нещастя у шлюбі та дітонародженні. Барвінок – приворотне зілля, використовується в народній медицині, ліки від серцевих  хвороб тощо.

Коли мали ставити хату, то по кутках майбутньої будови насипали купки зерна. Якщо на ранок зерно було сухим і нічим непорушене, то місце для хати вважалось вибраним вдало.