Символіка діянь

Якщо «предмети» і «особи» (суб’єкти) світу замовлянь описуються в словниковому порядку без спротиву (хоча й не без складнощів, пов’язаних з тим, що всі архаїчні символи амбівалентні й багатозначні, при тому їхнє вихідне значення згодом нерідко перетлумачувалось або напівзабувалося), то з діями (предикатами) становище інше. Зовні, на позір усі дії в замовляннях гранично конкретні, Переважають наступні групи значень.

Переміщення суб’єкта у просторі

Переміщення суб’єкта у просторі. Персонаж замовлянь їде, йде, біжить, летить там-то або туди-то. Варіант: йому наказують (його просять) це зробити, або цього не робити. До цієї ж групи входить «нульове» переміщення: суб’єкт замовлянь стоїть, сидить, лежить там-то і там-то. Повна відсутність словесно вираженого діяння (місяць у небі, кит у морі, ведмідь у барлозі і так далі) рівнозначна найширшому поняттю «міститься», «перебуває».

Дія на суб’єкт у просторі

Дія на суб’єкт у просторі. Герої замовлянь «запрошуються», наближаються до суб’єкта, який замовляється (включаючи самого виконавця замовляння або його клієнта), — або «виганяються», відсуваються від нього. Варіант: персонажі замовлянь збираються з різних місць разом або розводяться врізнобіч (що зображується як можливе й бажане — або як неможливе й небажане: в «нездійсненних завданнях»).

Дія за аналогією

В текстах замовлянь і магічній практиці повсюдно поширені дії за аналогією. Вони видаються безмежно різноманітними: знищення і примноження, поділ і злиття, «віднімання» і «додавання», «бойові» та «замирні» операції і так далі. Але це розмаїття — насправді лише позірне. Групуючи перелічені дії і виводячи їхнє спільне значення, легко переконатися, що всі діяння позначають (а в плані практичному, операційному — посилюють) або наявність, або відсутність якогось суб’єкта.

Неможливі діяння

Це справедливо також і для групи «неможливих діянь», яка утворює особливий антисвіт замовлянь: світ найповнішої неузгодженості, несумісності суб’єктів, та їхніх якостей (атрибутів), суб’єктів та об’єктів їхньої дії, суб’єктів та їхніх діянь. Перед нами світ абсолютної навіть не алогічності, а позалогічності: «інша галактика» світу замовлянь.

Однак прагматично — «безумні», нездійсненні завдання, співвіднесені з цим «безумним» антисвітом, означають вигнання когось або чогось шкідливого зі світу нормального». А вигнання — це сказати б, модалізована відсутність: відсутність негативного суб’єкта, але це констатована як факт, а висловлювана як побажання, прохання, наказ, як зображення за аналогією.

Таким чином з погляду структурного антисвіт замовлянь — це цілісний «простір навпаки». Проте, з погляду практичного, утилітарного, для замовлянь має значення не те, що подібний антисвіт є, а те, що його немає — в упорядкованому космосі. Відсилання хвороб, уроків, нещасть у той простір тягне за собою їхню анігіляцію в цьому просторі: призводить їх до «небуття» тут, нині, для нас.

Буття — небуття

Протиставлені «буття — небуття» і є, по суті, єдині істинні, бо максимально узагальнені й універсальні діяння (предикати) замовлянь. Бути чи не бути — воістину єдині діяння (наддіяння) цього світу. (Зрозуміло, що для нашого сучасного сприйняття це взагалі не діяння, а стани, проте для стародавніх людей всесвіт саме й складається зі станів). Всі інші дії лише посилюють або послаблюють зазначені «наддіяння», є їхніми варіантами.

В подібному всесвіті навіть буття-небуття стає лише домінуючим, надзначимим, однак усе ж атрибутом персонажа (зокрема, предмета). Кожна особа в замовляннях «буттєва»: більшою чи меншою, ближчою чи дальшою, бажаною чи небажаною, узгоджуваною чи неузгоджуваною з іншими мірою. Сущий і несущий — такі найширші визначення всякої дійової особи замовлянь. «Більш» сущий і «менш» сущий — такі всі можливі варіанти (кількісні, просторові, «речові») цієї основної характеристики (порівняйте у Старому Заповіті визначення Бога Ягве як «Сущного»).

У граничній перспективі «не бути» чому-небудь або кому-небудь у всесвіті замовлянь неможливо. Можна лише «бути» більше чи менше, ближче або далі, активніше чи пасивніше, в «нашому» або «не нашому» просторі.

Класифікація символічних діянь

З огляду на це класифікація символічних діянь у замовляннях не може здійснюватись за принципом словника, а можлива лише у вигляді шкали: поступового наростання та убування наявності. Шкала може мати ось такий (приблизний) вигляд.

Наявність (за низхідною):

присутність кого-небудь у «сильній», магічній мірі (тобто присутність духу, божества, в християнізованих текстах — Бога, Божої Матері, ангелів, святих);
наближення (чим ближче, швидше, тим «буття» того, хто наближається, більше, і вплив його потужніший);
присутність частини замість цілого (метонімічна магія), варіант: присутність атрибута замість самого суб’єкта (метафорична магія);
присутність у майбутньому, варіант: прикликання, прохання, моління, висловлення певності, інші форми «бажаного як дійсного»;
множення і поширення (подвоєння, потроєння, використання інших «множинних» символів, дублювання повторами, дублювання синонімами, множення священних, «дійових» атрибутів, нагнітання переліків — кумулятивна композиція та ін.);
збирання роздробленого в ціле.

Та сама шкала діє і в зворотному напрямі.

Відсутність (за висхідною):

роздроблення (розкидання, розчленування та ін.);
скорочення і стиснення (наприклад, кумулятивні ланцюжки від «багато» до «жодного»);
відсутність у майбутньому, «бажана» відсутність;
зникнення (знищення, загибель і так далі) частини замість цілого або атрибута замість суб’єкта;
віддалення, втеча, вигнання;
повна відсутність тут і тепер, у зоні, магічної дії.

Всі конкретні операції (в практиці замовлянь) і всі конкретні найменування символічних діянь (у текстах замовлянь) будуть лише варіантами цієї найзагальнішої «шкали наявності», «шкали буття».

З цього випливають висновки, що проливають світло на саму світоглядну логіку стародавньої людини. Ця людина бачить світ, у якому:

ніщо не зникає і не з’являється: в космічному масштабі все лише перебуває безначально і безконечно, «з’являтися» і «зникати» воно, здатне лише на певній ділянці світобудови, в полі зору даної людини (або людей);
ніщо не діє: все лише присутнє (як сутнісна характеристика) разом із самим суб’єктом, заховане в ньому, діяння «приходить і відходить» зі своїм носієм, а не навпаки: не носій-суб’єкт «приходить і відходить» через діяння;
«шкода» не може бути знищена до кінця: її можна лише вигнати, виселити в потойбіччя-інобуття, або відсунути якнайдалі, або «витягти» з людини та її мікрокосмосу, проте так само незнищенна і «користь», вона є завжди, і зникає-з’являється лише в найближчому людському овиді;
вся взаємодія людини з нелюдськими, космічними силами і стихіями зводиться до посилення-послаблення їхньої присутності в ній самій і в наближеному до неї середовищі (дім, садиба, пасовисько, нива тощо), проте і саме це посилення-послаблення є, в кінцевому рахунку, не діяння людини (як це видається пізнішій свідомості, зокрема й пізнішим виконавцям магічного обряду), а наявність у магічній ситуації інших чудесних суб’єктів та їхніх атрибутів, ця наявність притягає, згущує навколо себе «корисне» буття і розганяє, розпорошує буття шкідливих сил;
оскільки ж і чіткої опозиції «користі — шкоди» а тим більше «добра — зла» серед суб’єктів замовлянь іще немає (дивіться попередні розділи), правильніше говорити про благодійне або шкідливе групування, про сполучуваність предметів світу замовлянь: «збільшення буття» — це збільшення їхньої «доброї» сполучуваності, «зменшення буття» — це збільшення сполучуваності «лихої».