Українська мова учить літати, російська змушує повзати

Загальновідомо, що без мови немає нації. Тому, коли Україна стала незалежною і ми почали будувати власну державу, я був упевнений, що наші керівники зрозуміють:

Без нації не можна побудувати сильну державу;
Без сильної держави народ не зможе бути багатим і щасливим;
Без багатого і щасливого народу всяка влада буде ганебною, злочинною, тимчасовою й антинародною;
Без народної влади держава приречена на соціальні бунти, відсталість і втручання сильніших сусідів.

А якщо, крім того, керівники України зрозуміють, що мова – це найбільш поширена і важлива інформаційна система (від її досконалості, логічності, простоти залежить і ступінь освіченості народу, і глибина інтелекту інтелігенції), то почнуть з повернення української мови українському народові. Найшвидше і найлегше здійснити таку важливу справу можна, лише опершись на українську інтелігенцію, – вона муссить довести великі переваги нашої мови над російською і переконати керівників держави в необхідності її швидкого впровадження в усіх сферах. Але більшість наших мовознавців так добре засвоїли шовіністичну російську науку, так перейнятi імперською пропагандою, що й досі не можуть переконливо довести всi переваги нашої мови перед російською i наочно показати, яка з них первинна, а яка вторинна, похідна; яка має великі перспективи, а яка давно уже довела свою неспроможність вивести народ на шлях прогресивного розвитку. А зробити це вкрай необхідно, не витрачати час на визначення мовної політики в Україні: зразу і всюди в державних установах (особливо в дитячих садках, школах, середніх і вищих навчальних закладах) перейти на українську мову й почати вирішувати важливі економічні проблеми.

Спочатку, після утворення нашої держави, українська мова начебто почала відроджуватися, але незабаром президент Кучма пообіцяв зберегти у нас мову сусіднього народу, тобто не дати нашій мові шансу на відродження. В цьому він заручився підтримкою інтернаціональної (совєтської) інтелігенції, частина якої байдужа до долі нашого народу, а інша частина хоче використати наше важке (постколоніальне) становище задля власного збагачення і на користь своїх народів. Адже зараз національність у нових паспортах не вказана, кожен може назватись українцем і під нашими національними прапорами й гаслами чинити зло українському народові. Великі надії ми покладали на патріотизм Президента Ющенка, але і в його урядах більшість міністрів не були українцями. Тож не могли сподіватися, що вони вирішуватимуть проблеми української нації.

Якби в Україні хоч на 2-3 роки прийшов до влади уряд українців, то всі мовні, економічні, енергетичні, соціальні та інші проблеми, які не розвۥязуються з 1991 року, були б назавжди вирішені, й український народ зайнявся б вирішенням екологічних, промислових, наукових проблем на вищому рівні. Прислів’я радить: впізнавай брата по слові, а ворога – по мові. Українці, що втратили рідну мову, уже не вміють упізнавати ворога. Оце і є причиною встановлення в Україні влади зайд і пройдисвітів.

Останній мовний закон Ківалова – Литвина – Януковича спрямований на остаточне змосковщення українців з метою зробити нас неуками і невігласами. Бо саме такі – змосковщені і дебілізовані українці завжди голосують за російськомовну злочинну владу, яка знищує Україну, бо служить Росії. Немало українців, навіть деякі націоналісти, вважають, що не можна вимагати від російськомовних громадян швидкого переходу на українську мову. Хай собі розмовляють, як хочуть, були патріотами України. Така думка є хибною. Бо російськомовні люди є і завжди будуть легкою здобиччю імперських пропагандистів, тому в будь-який час можуть зрадити. Крім того, вони віддають перевагу російськомовним теле- та радіопрограмам, споживають та фінансують низькопробну російську культуру, а рідна українська культура залишатиметься для них чужою і через те занепадатиме.

Коли до мене звертається російськомовний, я питаю: «Ви з Москви приїхали?» Якщо каже, що з Москви, тоді можу поговорити з ним. Якщо відповідає: «Я здешній, но прівик говоріть по-рускі.», – то кажу: «А мені гидко розмовляти з людьми, які не поважають мови народу, серед якого живуть». Сучасний змосковщений українець – це богатир без зброї. Що він може зробити голими руками проти озброєних ворогів? Хіба що дулі давати, і то – під столом. Хто його боїться? Ніхто! Государство – орган, що дарує блага вибраним. В Росії саме так і є. В Україні держава – орган, який має держати народ. Тож українці ще не мають своєї держави. Порівняйте українське логічне слово наголос із відповідним російським – ударение. Хіба не примітивно? А ще: виголошувати чи проізносіть? Російське трус від нашого труситися, а не від їхнього – трястись.