Що ми знаємо про Великдень? Свято відродження матінки-природи, свято Воскресіння... Християнське попівство постаттю ізраїльського Месії намагалось витиснути зі свідомості українців справжні знання про це незвичайне святкування.
Які ж його означення і що збереглося у пам'яті етнічних українців? Які його ритуали або дотики цих ритуалів до пильнування здоров'я? Власне, до гігієнічно-профілактичних дій, лікувальної магії, замовлянь. Таке завдання ми ставимо у цьому розділі для розв'язання теоретичного, фольклорно-ужиткового, гіпотетичного напрямку та реконструкції окремих важливих ритуалів, які прямо чи дотично стосуються або проступають на повну силу суголосно з нашою темою.
Отже, Великдень, Великий день, особливий день! Він святкувався нашими пращурами аж три дні. Припадав на неділю, понеділок та вівторок. Великодній тиждень у ритуалах наших пращурів — це велика підготовка до свята, зокрема хати, подвір'я, саду, городу, тіла і душі.
Під час вербного тижня наші пращури особливо шанували і святили вербу. Як прадерево життя, як нашу космогонічну філософію, врешті, як лікарську, магічну рослину.
В Україні росте чимало видів верб, якими користується народ з прадавніх часів: верба біла, верба гостролиста (шелюга), верба козяча, верба ламка, верба попеляста, верба прутоподібна, верба пурпурова, верба п'ятитичинкова (верболіз), верба тритичинкова (білоліз) тощо.
В міфо-поетичній творчості верба - прадерево життя. їй притаманна особлива космогонія: у колядках, в ужитковому мистецтві (рушники, одяг, серветки, скатертини, скрині, ложки, макітри, цеберки тощо); в ритуальному тісті: паски, корочуни, короваї, книші, калачі, коржі, сонячні хліби на свято Калити тощо.
Для лікувальних потреб використовують кору з перелічених видів верб, її заготовляють під час сокоруху з 3-4-річних гілок. Сушать у теплих приміщеннях, подрібнюють, зберігають у картонних скриньках чи паперових мішках. Кора верби містить близько 12% дубильних речовин, флавонові глікозиди (близько 3%), флавоноїди. Флавонові глікозиди під дією шлункового соку розпадаються, вивільнюють саліциловий спирт, який перетворюється на саліцилову кислоту.
Особливими ритуалами, зв'язаними з великодніми урочистостями, є веснянки — пісні-танки дівчат на пошану та поклоніння Сонцю. Дівчата стають колом, плетуть віночки і на галявинах, пагорбах, біля річок, на луках, левадах водять ці загадкові і надзвичайно поетичні пісні-замовляння. Такі ритуали тривають довго: від закінчення зими і до настання літа. Не витіснено й не кинуто до ріки забуття справжнє наше Воскресіння. Відродження буйного цвіту життя навесні, матінки природи, землі нашої української. На Великдень та Проводи виготовляє наш народ крашанки, ритуальні яйця. Переважають кольори — жовтий, червоний, коричневий. Зрідка зустрічається і чорний. Але трактування темного тону йшло не як кольору смерті, а як кольору святої землі. Навіть поширене поетичне порівняння в народній пам'яті зустрічається до цього часу, чорний, як земля (не як смерть).
Уточнимо значення двох слів: паска — в українців — ритуальний сонячний хліб, який прикрашають навкісним рівнораменним хрестом, квітками-шишками, голубочками тощо. І пасха — староєврейське — тотожне означенню нашого Великодня.
До Великодніх свят обов'язково готували і писанки. Власне, їх розписували від Колодія до Зеленої неділі. Писанки — це особливе мистецтво-філософія. Правічне, закодоване на мініатюрах-перлах життя-буття праукраїнців, їхнє минуле, сучасне, майбутнє, їхнє трактування ставлення до природи, світу, Всесвіту, їхня особлива Космогонія, модель світу і Всесвіту; символи, надії, сподівання і... безсмертя. Писанкарство — наша давня і прадавня історія, боги, етнос, із джерел яких постають і тужавіють своєрідні національні традиції, збережені в езотеричній пам'яті народу.
На «обливному» Понеділкові молодь обливається водою для здоров'я, очищення, «причарування» чи — в майбутньому — і для одруження.
На Проводи — поминки померлих (через тиждень після Великодня) люди збираються на цвинтарях, біля могилок, щоб пом'янути померлих. Наші пращури були впевнені: душі померлих спускаються з неба до могил. І їхнє пошанування вельми позитивно позначається на здоров'ї та добробуті людей сущих, на гармонії у природі. Все, що мають нині сущі найкращого з наїдків, несуть вони до могилок. Попередньо прибирають могилки, садять квіти, зокрема барвінок, м'яту, пижмо, а також калину, любисток, бузок, вербу тощо. Упорядковують огорожі, ремонтують пам'ятники. Перебуваючи біля могилок, згадують померлих: — Хай царствують на тому світі наші родичі і пращури. А нам хай здоровиться. Дай, Боже, нам жити, ростити дітей та внуків. Працювати, радіти і бачити Сонце.
Такі монологи та діалоги панують біля могилок у гуртах людей на Проводи. Родичі згадують добрим словом небіжчиків. Переповідають молодим численні їхні чесноти, життєву та вояцьку гідність. Все це проходить з пошануванням могил, пам'ятників, світлої пам'яті далеких і близьких пращурів.
Та знову перегорнемо давню сторінку міфів: Великдень у нашого прадавнього народу постає як свято праукраїнської богині весни — Лади. Прабог Сварог, щоб на нашій квітучій землі панував мир та злагода, послав на землю свого сина Ладо. А щоб тому на землі не стало вельми самотньо, то останній забрав із собою справжню красуню, богиню весни Ладу. Стали вони жити в злагоді, мирі та пильнувати лад. Щастям переповнилися їхні схвильовані і вічно молоді серця. Лада навчила і людей жити в мирі, злагоді, праці та великій любові. Шанувати одне одного, шанувати батьків своїх, дідів і прадідів, дітей та внуків. І навчала дітей землі бути дітьми ладу світового: навесні і влітку, восени і взимку. Люди слухали чарівну і лагідну мову богині, раділи особливою радістю і співали веснянок:
Ой, вєснонько-вєсно.
Що ти нам принесла?
Що дівчатам по віночку,
А хлоп'ятам по плужочку.
Пастушкам — корівоньку,
А бортничкам — бджілоньку...
Богиня весни Лада подарувала людям щокожної пори по три місяці. А щокожного місяця — по чотири тижні. У кожному тижні визначила чотирибічність світу та триєдність його. І назвала число «сім» магічним і віддала його Числобогові — богу лічби на схованку та пильнування. А в Числобога вже лежали на поличках магічні числа: 9,12,3,4,7.1 ще Лада застерігала людей пильнувати цифру «1». Бо світ один, життя одне, одна доба, одне Сонце. Людина, як особа, особистість, може існувати лише єдиною і тілом, і душею. Коли нема ні тіла, ні душі, нема і Людини. І як Ладо поєднався з Ладою, дивлячись на ті любощі та щастя, так парубки почали єднатися з дівчатами та вибирати собі пару для подружньої вірності. Про це згадує й Густинський літопис XVII ст.: «Ладо є бог одружин, весілля, утіхи та різного благополуччя. Йому давали жертви хто хоче одружуватися, щоб з його допомогою шлюб добрим і коханим був». Які ж це жертви? О! Вони особливі. Хлопець з дівчиною приходили на розквітлу лісову галявину, в яри та долини, ставали до Сонця обличчям і просили у Сварога — бога неба, заліза, ковальства та шлюбу — благословення. Щоб він, разом з Ладом та Ладою, допомогли молодятам побратися. Щоб ніякий нелад, сварки батьків, лихе слово обмов сусідів та заздрісників ніколи не розлучили закоханих сердець. Хлопець із дівчиною цілувався тричі на чотири боки (щоб бачив Сварог); дівчина проводила замовляння. Клали проти Сонця пучки рослин: м'яту, материнку, підмаренник, чебрець — Сварогу, Ладо та Ладі і присягали богам на довічну вірність у шлюбі. Коли у замовлянні відлунювалась мова дівчини, тоді зачаровані ставали переконаними, що Лада почула їхній душевний поклик і вони стануть по шлюбі жити в щасті, здоров'ї, мирі, любові, злагоді. І вже, окрилені луною, з переповненими любощами серцями, закохана пара підводилась у співах:
Ой, весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла
Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Вам, дівчатка, — по віночкуЗ хрещатого барвіночку.
Парубонькам — по кийочку,
А бабусям — по ціпочку.
Парубкам — товар гонити.
Бабусям — внучат глядіти.
Настає хвилина перейти безпосередньо до підготовки святощів. Передвеликодній тиждень — це напружена фізична праця. Прибирають подвір'я, мажуть повітки, білять світлиці. Перуть ліжкову білизну, рушники, одяг, різноманітне хатнє начиння. Миють, фарбують, палять та вивозять сміття та господарські відходи. Коли все це зроблене чи доробляється, готують душу. Проводять замовляння душ перед Великоднем, замовляють рівнораменний хрест — археотип прадавньої міфо- поетичної свідомості та переконань. Замовляють прадавні могили, які виступають символом невмирущості і спадкоємних традицій нашого народу. Протягом Вербного тижня проводять лікування різних недуг препаратами, в яких домінує кора з різних видів верб.
У Чистий Четвер, перед Страсною П'ятницею, надворі, під ясними зорями, обмиваються. Для обмивань користуються великим арсеналом лікарських рослин. Кількість їх для одного використання — чотири: чотирибічність світу, як і рівнораменного хреста.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira