Визволення з чужовір'я

Для з’ясування свого істинного віросповідання звірте власні погляди з християнськими канонами, – дайте відповідь на три запитання (собі особисто):

1) Визнаєте себе рабом (рабою) жидівського бога?
2) Визнаєте верховенство жидів (іудеїв) над собою?
3) Визнаєте право жидів (іудеїв) володіти землею, на якій ви живете і на якій будуть жити ваші діти й онуки?
Якщо ви не дасте схвальну відповідь хоч на одне запитання – ви не християн (не християнка). І чим швидше ви це усвідомите й відійдете від християнства, тим вагоміше буде ваш особистий внесок до покращання власного добробуту і незалежності Батьківщини.
Якщо ви не згодні з цим висновком, зауважте собі, що процес усвідомлення відбувається не одразу. Спершу, коли людина почує щось нове, вона здебільшого каже – “це якась дурниця”; почувши вдруге, відказує – “це вже не нове, але не зовсім відповідає дійсності”; а коли втретє почує те ж саме, погоджується – “так, це давно відоме і не підлягає сумніву”.
Тож усвідомлюйте поволі. У чужовір’ї ви самі занедбуєте себе:
– прославляючи чужого жидівського бога, ви принижуєте себе до рівня рабів і надаєте право жидівській нації принижувати вас; завважте – за вашою згодою!
– йдучи до християнської церкви чи костьолу, ви підтримуєте віру жидів у своє “святе письмо”, згідно якого вони (жиди) є “першими перед жидівським богом”, а ви стоїте позаду; завважте – за вашою згодою!
– віддаючи свої копійки на розбудову церкви (костьолу) чи на придбання свічок та християнської атрибутики, ви сприяєте утвердженню жидівської релігії; завважте – за вашою згодою!
Іншими словами, ви несвідомо, але однозначно докладаєте зусиль до реалізації тих питань, на які щойно дали відповідь; тобто в оманному сподіванні кращої долі щоденно підтримуєте своє знедолення (за власною згодою бути рабами і животіти як раби!). Тож перегляньте ще раз наведені три запитання і дайте відповідь особисто собі!

Якщо даєте схвальну відповідь на всі запитання – ви істинний християн (чи християнка), себто ви – нащадок жидів і успадкували свої національні уподобання, і в силу свого кревного зв’язку сприяєте зазіханням жидівській нації.
Якщо ви незгодні хоча би з одним запитанням – ви не християнин (не християнка). І не треба дурити себе, мовляв, “без мене якось обійдеться”. Бо якщо кожен з нас не подбає про власне майбутнє, то ніхто інший це не зробить. Лише свідоме повселюдне відсторонення від християнських церков та костьолів, як офіційних представництв жидівської релігії, урешті покладе край нашому знедоленню. Адже так зване “спасіння І.Христа” призначене виключно для жидів; саме завдяки цьому жиди виправили собі державу і саме для цього й створили християнську релігію та всіляко підтримують її, але не сповідують: ходять не в церкви й костьоли, а в синагогу.

Почнемо вчитися на власних помилках.
Історія свідчить: за часів Святослава Величного (онука Олега “Віщого”) мали непереможну державу Україну-Русь; за наступним правлінням Володимира та Ярослава впустили християнську релігію і позбулися держави й незалежності на 1000 (тисячу!) років.
Щойно здобули Незалежність. А що робимо?!..
Знову даємо волю християнській релігії. Невже хочемо запропасти ще на тисячу років?!..

Духовна мудрість українців, як унікальна ознака української нації, посьогодні тлумачиться і так і сяк, і вряди-годи означується терміном “ментальність” без усвідомлення його значення. А пояснення в тому, що релігійні витоки українців сягають у такенну глибочінь тисячоліть, що наші прадіди анізащо не годились сповідувати чужу релігію, ані визнавати наймення Бога за жидівською біблією. Тому ідеологи жидівської релігії вдалися до хитрощів: запозичили назву споконвічної української релігії (Православ’я) та приховали наймення жидівського бога за узагальненою назвою “Господь”. Тож почнемо звільнятись від християнської омани та повертатися до своїх національних витоків релігії зі своїм власним розумінням Бога – Першотворця Всесвіту, якого вже неспроможні заступити чорні ряси церковників.
Для вивільнення з християнської омани, треба насамперед не забувати, що ця релігія запроваджувалась насильницьким шляхом. Таким чином порушено головний постулат релігії – принцип добровільності! До того ж треба не плутати грішне з праведним: людина, що була хрищена немовлям, не вважається хрищеною. Згідно церковного обряду хрещення – прийняття християнства має бути свідоме! Крім того – не нав’язане оманою! Тим пак, брехнею!
За усвідомленням свого суто слав’янського світогляду, єднаймося у Вірі наших Праотців, яка вчить боронити себе й свою землю та своє невід’ємне право жити на власній землі. Український (слав’янський) Бог ніколи не мав тих ознак, що прописані в жидівській біблії – загарбання чужих земель та вбивство тамтешніх мешканців. Українці справіку на власній землі і лише захищають її від загарбників; завважте! – захищають свою землю, незважаючи на лукаві підмовляння І.Христа віддати усе добровільно та ще й пробачити загарбників, поневолювачів і катів. Тож без жидівської омани, у щирому єднанні з рідним Богом, кожен з нас сприятиме захисту власних прав і свобод та відродженню слави української нації й України.
Усвідомивши своє істинне віросповідання, як те й притаманне нам, онукам Дажбожим, прославляймо молитвою рідних Богів. Так бо творили очищення душі в омовінні молитвою Праотці наші, так бо і нам належне творити.
Єднання з рідним Богом (старослав’янські наймення – Род, Сварог чи Дажбог) здійснюється у громадах Рідної Віри або самостійно, за прикладом Тараса Шевченка – молитвою до Вранішньої Зорі. Самостійне сповідування предківської релігії доречне за відсутності у вашій місцевості діючих громад Рідновірів. Натомість бажане приєднання до найближчих осередків Рідної Віри для досконалого вивчення рідних обрядів, звичаїв, свят. Крім того, представник громади після офіційної посвяти, як провідник Рідної Віри, може утворювати нову громаду за місцем проживання.
Самостійне славлення-єднання з рідним Богом твориться молитвою (за авторським викладом) на першому промені сонця (вперше побаченому зранку), випроставши руки з простягнутими до сонця долонями та словами:
“Слава Роду (Сварогу, Дажбогу) і всім Богам у Сварзі, і пращурам у небі синьому – слава! Слава! Слава!
Як Праотці наші славили Богів, так і нині славлю, щоби омовіннями, молитви творячи, тримати в чистоті душу і тіло своє, і щоби мати життя з Праотцями нашими, що злилися з Богами воєдино”.
Під час славлення намагайтеся встановити енергетичний зв’язок з космічною Всевишньою силою Живого Явлення Божого. Опісля славлення, увібравши долонями життєдайну силу, надіслану від Богів, слід притулити долоні до себе (десницю до серця, шуйцю до черева) і полинути душею у простір, до Вирію, де перебувають душі наших Праотців і се дивляться на нас, радіючи та сприяючи доброчесним помислам нашим та покликанням на благо української нації й слав’янського роду.
Молитва може бути більш досконалою за зразками у громадах та виданнях Рідновірів, але головне – у духовному єднанні з Божественною силою Живого Явлення Всевишнього, що очищує душу та додає снаги в благодіяннях на користь Вітчизни та співвітчизників.