Як поводитись під час богослужби

Се мовив Ору, Сварог наш:
"Як мої творіння, Створив вас од перст моїх,
І хай буде сказано,
Що ви сини Творця,
І поводьтесь,
Як сини Творця!

І будете, як діти мої,
І Дажбо буде Отець ваш –
Того мусите слухатись,
Бо Він вам скаже,
Що маєте діяти.
А як мовить, так і творіть!"

Велесова книга

Увійшовши в Храм, чоловіки скидають шапку. Вітаються: "Слава Рідним Богам!", "Слава Дажбогу!" та іншими привітаннями, залежно від свята, яке святкують, чи яке наближається, наприклад: "Сла­ва Купайлу!", "З Ярилом - будьте здорові!" та ін. Від­повідь: "Навіки слава!", "І вам дай, Боже!" Якщо Богослужба вже почалася, заходять тихо і мовчки, щоб не заважати іншим та не перебивати священика.

Під час молитви віруючі спрямовують свої дум­ки та погляди до вівтаря, до зображень Бога, а як­що це у Священному Гаю - до Святих Дерев, Дже­рел та інших святощів, які є в ньому. Є молитви і священні тексти, які проголошує сам свяще­ник і спільні молитви, які промовляють вголос усі присутні, повторюючи за священиком. Священик, як правило, повідомляє, яка молитва є колектив­ною. Руки під час молитви підіймають угору - до Сонця, до Місяця, до Зірок, до Вогню, а в разі пот­реби ( в хмарну погоду в лісі) моляться. повернув­шись обличчям на схід. У кінці молитви руки скла­дають на грудях: праву на серце, ліву на "сонячне сплетіння", злегка схиливши голову. Так зображе­ні руки на статуї Світовида, що означає стан свя­щенного спокою.

Під час запалювання священного Вогню всі стоять мовчки, спрямувавши руки до Неба, а в разі потреби ведуть коло (хоровод) за ходом Сонця зі співом "Гори, гори ясно!", доки запалає Багаття. Під час жертвопринесення хліба і священного напою панує повне мовчання - жертводавці , моля­чись до Богів спостерігають, як Боги приймають їх­ні дари. Під час жертвопринесення рідновіри спря­мовують до Богів свої найпотаємніші думки і прагнення. Дим священного Багаття передає наші дум­ки Світу Права, тому цей момент є найвеличнішою урочистістю у всій Богослужбі. Якщо Богослужба відбувається у Храмі, чи закритому приміщенні, то жер­твопринесення здійснюється через спалювання свічки, під час якого читаються молитви, лунають пісні-слави. Якщо жертва приноситься Воді (квіти, хліб, вінки), то правила ті, що й при Вогні - урочис­тість, читання молитов, пісні Спостерігають, як річка приймає дари.

Під час будь-якої Богослужби неприпустимі приватні розмови, недоречні жарти. Головний нас­трій - урочистість і стриманість.

Після священної частини Богослужби іноді влаштовуються Братчини (переважно святкового характеру). Такі обіди чи вечері є логічним продов­женням урочистостей. Тому поводження на них хоч і є вільнішим, але має бути поважним. Головні об­рядові правила Братчини передбачають обов'язко­ву загальну молитву для освячення їжі. Неприпус­тимо брати щось зі столу, поки його накривають, або починати їсти без спеціальної молитви. Риту­альний напій є священним причастям Братчини. Розпочинає Братчину Волхв або старший свяще­ник. який передає ріжок (або чашу) справа наліво за ходом Сонця. Кожен з учасників проголошує ко­ротке славослів'я одному або кільком Богам. Гро­мада в цілому намагається, по можливості, згада­ти кожного з Богів. Всі рідновіри під час кругової чаші уважно слухають кожне славослів'я і відповіда­ють на них. Наприклад, на слова: "Слава Сварогу!", проголошені одним з присутніх, усі відповіда­ють: 'Навіки слава!" - і так продовжується доти, по­ки не завершиться коло. Відволікатися чи розмов­ляти в цей час - є проявом неповаги не тільки до побратимів, але й до Богів. Ріжок може пройти од­не коло або три рази по колу, але не більше, інші напої {узвар, воду та ін.) споживають з окремого індивідуального посуду.

Кожен рідновір-язичник має знати, що все сказане під час кругової чаші, має священну і ча­рівну силу, тому всі слави і побажання мусять бу­ти виважені, доречні і поважні. Під час Братчини допускаються дружні розмови, побажання, загаль­ні співи, танці, веселощі. Колективна їжа, бенкет символізує космічний лад, до якого прагне людсь­ка душа. Завершуються Братчини, як і Богослуж­би, напутньою молитвою, до якої всі встають. Як­що Богослужба відбувається в священному Гаю. Вогнище не гасять, а чекають доки догорить. Сміт­тя ніколи не кладуть до Священного Багаття. За­лишки їжі закопують у землю. Місце проведення богослужби прибирається, як перед початком Бо­гослужби, так і після завершення її.

Рідновіри, звертаються один до одного з по­вагою, називаючи "побратим" і посестра". Так звертаються до рідновірів і священики Рідної Ві­ри. Віруючі звертаються до священиків відповід­но до їхнього сану офіційно: "Високодостойний волхве (ім'я)!", "Достойний проповіднику!" або при безпосередньому звертанні: "пане волхве", "па­не проповіднику". Між рідновірами мусить пану­вати злагода і пошана, доброзичливість, взаємо­розуміння і дружня взаємодопомога. Громада язичників-рідновірів має бути, як велика дружна родина - в цьому основна засада нашого успіху у Відродженні Рідної Віри Українців.

Увійшовши в Храм, чоловіки скидають шапку. Вітаються: "Слава Рідним Богам!", "Слава Дажбогу!" та іншими привітаннями, залежно від свята, яке святкують, чи яке наближається, наприклад: "Сла­ва Купайлу!", "З Ярилом - будьте здорові!" та ін. Від­повідь: "Навіки слава!", "І вам дай, Боже!" Якщо Богослужба вже почалася, заходять тихо і мовчки, щоб не заважати іншим та не перебивати священика.

Під час молитви віруючі спрямовують свої дум­ки та погляди до вівтаря, до зображень Бога, а як­що це у Священному Гаю - до Святих Дерев, Дже­рел та інших святощів, які є в ньому. Є молитви і священні тексти, які проголошує сам свяще­ник і спільні молитви, які промовляють вголос усі присутні, повторюючи за священиком. Священик, як правило, повідомляє, яка молитва є колектив­ною. Руки під час молитви підіймають угору - до Сонця, до Місяця, до Зірок, до Вогню, а в разі пот­реби ( в хмарну погоду в лісі) моляться. повернув­шись обличчям на схід. У кінці молитви руки скла­дають на грудях: праву на серце, ліву на "сонячне сплетіння", злегка схиливши голову. Так зображе­ні руки на статуї Світовида, що означає стан свя­щенного спокою.

Під час запалювання священного Вогню всі стоять мовчки, спрямувавши руки до Неба, а в разі потреби ведуть коло (хоровод) за ходом Сонця зі співом "Гори, гори ясно!", доки запалає Багаття. Під час жертвопринесення хліба і священного напою панує повне мовчання - жертводавці , моля­чись до Богів спостерігають, як Боги приймають їх­ні дари. Під час жертвопринесення рідновіри спря­мовують до Богів свої найпотаємніші думки і прагнення. Дим священного Багаття передає наші дум­ки Світу Права, тому цей момент є найвеличнішою урочистістю у всій Богослужбі. Якщо Богослужба відбувається у Храмі, чи закритому приміщенні, то жер­твопринесення здійснюється через спалювання свічки, під час якого читаються молитви, лунають пісні-слави. Якщо жертва приноситься Воді (квіти, хліб, вінки), то правила ті, що й при Вогні - урочис­тість, читання молитов, пісні Спостерігають, як річка приймає дари.

Під час будь-якої Богослужби неприпустимі приватні розмови, недоречні жарти. Головний нас­трій - урочистість і стриманість.

Після священної частини Богослужби іноді влаштовуються Братчини (переважно святкового характеру). Такі обіди чи вечері є логічним продов­женням урочистостей. Тому поводження на них хоч і є вільнішим, але має бути поважним. Головні об­рядові правила Братчини передбачають обов'язко­ву загальну молитву для освячення їжі. Неприпус­тимо брати щось зі столу, поки його накривають, або починати їсти без спеціальної молитви. Риту­альний напій є священним причастям Братчини. Розпочинає Братчину Волхв або старший свяще­ник. який передає ріжок (або чашу) справа наліво за ходом Сонця. Кожен з учасників проголошує ко­ротке славослів'я одному або кільком Богам. Гро­мада в цілому намагається, по можливості, згада­ти кожного з Богів. Всі рідновіри під час кругової чаші уважно слухають кожне славослів'я і відповіда­ють на них. Наприклад, на слова: "Слава Сварогу!", проголошені одним з присутніх, усі відповіда­ють: 'Навіки слава!" - і так продовжується доти, по­ки не завершиться коло. Відволікатися чи розмов­ляти в цей час - є проявом неповаги не тільки до побратимів, але й до Богів. Ріжок може пройти од­не коло або три рази по колу, але не більше, інші напої {узвар, воду та ін.) споживають з окремого індивідуального посуду.

Кожен рідновір-язичник має знати, що все сказане під час кругової чаші, має священну і ча­рівну силу, тому всі слави і побажання мусять бу­ти виважені, доречні і поважні. Під час Братчини допускаються дружні розмови, побажання, загаль­ні співи, танці, веселощі. Колективна їжа, бенкет символізує космічний лад, до якого прагне людсь­ка душа. Завершуються Братчини, як і Богослуж­би, напутньою молитвою, до якої всі встають. Як­що Богослужба відбувається в священному Гаю. Вогнище не гасять, а чекають доки догорить. Сміт­тя ніколи не кладуть до Священного Багаття. За­лишки їжі закопують у землю. Місце проведення богослужби прибирається, як перед початком Бо­гослужби, так і після завершення її.

Рідновіри, звертаються один до одного з по­вагою, називаючи "побратим" і посестра". Так звертаються до рідновірів і священики Рідної Ві­ри. Віруючі звертаються до священиків відповід­но до їхнього сану офіційно: "Високодостойний волхве (ім'я)!", "Достойний проповіднику!" або при безпосередньому звертанні: "пане волхве", "па­не проповіднику". Між рідновірами мусить пану­вати злагода і пошана, доброзичливість, взаємо­розуміння і дружня взаємодопомога. Громада язичників-рідновірів має бути, як велика дружна родина - в цьому основна засада нашого успіху у Відродженні Рідної Віри Українців.