Знання наших прадідів про цілющі властивості води на багато тисячоліть випередили останні наукові дослідження японських та російських вчених.

За останніми науковими дослідженнями в багатьох країнах світу вода  — основний носій біоенергоінформації в природі. Саме завдяки біоенергоінформаційним властивостям вода впливає на функціональний стан цілісної системи організму людини й окремих його органів і систем.

Народна медицина стверджує, що перенесення “енергії життя” в живому організмі здійснюється за допомогою води. Здавна відомі замолювання, наспівування води, за допомогою яких можна вилікувати людину чи тварину. В різних джерелах окультних наук описано різні “рецепти”, згідно з якими при певних захворюваннях використовують питну воду, впливаючи на неї певною молитвою.

У природі безпосередній передавач, носій біоінформації — хвильові процеси, де вода відіграє основну роль.

Вода має “пам’ять”. Феномен структурної пам’яті води, яку експериментально вперше довів японський учений Масару Емото, полягає в тому, що вода “всмоктує” в себе, зберігає й обмінюється з навколишнім середовищем даними, які несе будь-яке фізичне поле, зокрема звук, слово, думка, емоції тощо.

Будь-які зовнішні фактори, зокрема спілкування, саме завдяки зв’язаній (внутрішньоклітинній) воді змінюють біохімічний склад рідких середовищ організму на клітинному рівні. Звідси підвищена стомлюваність, поганий настрій, безпричинна агресія, нервовість, порушення рівноваги вегетативної нервової системи, інші захворювання, викликані психо-соціальними причинами. Вони виникають на польовому, біоенергоінформаційному рівні. Це результат біоенергоінформаційних процесів зв’язаної води організму, зокрема людини. Тому дуже важливо слідкувати за своїми словами і думками.

Вода повертає людині вкладену в неї інформацію. Забруднюють зовнішнє середовище постійна негативна поведінка, кримінальні злочини, воєнні конфлікти, порнографія. Біоенергоінформаційний вплив водного середовища природи на соціум — одне з найсерйозніших і найважливіших ендоекологічних впливів на людину. Кожен повинен підтримувати власне здоров’я і не менш важливо — очищати середовище свого існування. Саме це підтверджують роботи Емото Масару, дослідження російського вченого В. Ізвекова.

Усе живе на нашій планеті об’єднує біоенергетика, яка дає змогу нам набиратися сил одне в одного і пам’ятати одне про одного. Вода ніби читає наші думки і здатна допомогти у тяжку хвилину.
Поняття “жива” і “мертва” вода пов’язані з процесом активізації питної води за допомогою мембранного електролізу. Виконано багато досліджень щодо лікувальної чи оздоровчої дії “живої” (католіт) і “мертвої” (аноліт) води.

Вода – за давньоукраїнськими віруваннями, найвеличніший дар неба Матері-Землі, бо вона оживлює її та робить плодючою. Вода також виступає як спосіб магічного очищення. Води, за первісними уявленнями, поділяються на чоловічі та жіночі. Чоловічі — це дощові й снігові, «небесні» води, а жіночі — «земні», води криниць, колодязів, джерел. Саме небесні води здатні запліднити землю, поєднавшись із земними водами. Як і вогонь, вода нетерпима до всякої нечистої сили: вогонь спалює, а вода змиває і топить напасті злих духів. Вода у предків була святою, вона обожнювалася. У народі кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!» Вода очищає людину від гріхів. Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального і духовного очищення. Щоб викликати вологу з небес, їй приносили в дар найсвятіше творіння Матері-Землі — хліб.

Аби задобрити водну стихію (особливо при повенях), селяни приносили їй спеціальні жертви. Ще донедавна існувала віра в те, що річка, розлившись навесні, не спаде доти, доки не прийме офіру (жертву). Отож люди кидали в річку курку чи півня або хоча б мишу. Жертвоприношення часом бували й більші — топили коней, іншу домашню худобу. Водним демонам, крім хліба, кидали грудкову сіль, варену рибу, мертвонароджених дітей, здохлих тварин. Бджолярі топили перший рій у жертву водяному. У велику посуху із землі викопували останки потопельників (а їх часто ховали на березі річок чи озер, де вони загинули) і кидали у воду, з тим, аби повернути воді те, що їй належало. Люди таким чином намагалися задобрити воду, аби вона змилостивилась над ними.

Давно відомо, що вода двічі на рік змінює свою полярність: перший раз у період зимового сонцевороту, другий раз — у період літнього сонцестояння,. Полярність, яку має вода від зимового сонцевороту до Купала, позитивно впливає на зародження рослинності. Купальська вода здатна розпалювати любовну пристрасть, сповнювати животворною силою. Попивши води з нової криниці, в переддень свята Купала, дівчата і хлопці безтямно закохувалися одне в одного. І вогонь той не згасав аж до наступних купальських свят. Найбільшої сили в цей період набуває і Перунова влада. За народними прикметами дерева припиняють ріст. А після Перунового тижня вода навіть шкідлива для купання та малосприятлива для життєдіяльності. Рівнозначно ранкова роса — корисна, а вечірня — шкідлива.

У казках вода: водиця іде заливати вогонь; женеться по п’ятах за героєм; повертає зір; дає молодість; силу; богатирська; жива і мертва (живуща і цілюща); тече з рук і ніг дівиці; молода і жива; сильна і безсила; жива і говоряща; оживлює героя; зміїна; вірна (випробувана); наче кров; на дорозі, у ямці від ноги, обертає в тварин.