Чим мились на Русі до появи мила

До винаходу мила людина навчилася користуватися дарами природи. В давнину на Русі найпоширенішим миючим засобом був луг (зола у водному розчині створює лужне (мильне) середовище і пом’якшує воду). Ялинову золу заливали джерельною або дощовою водою та відстоювали добу.

Потім проціджували, розводили водою і застосовували для миття волосся. В давнину широко використовували і рослини, які містять сполуки складного складу – сапоніни. Вони різко знижують поверхневий натяг води і сприяють утворенню піни, як і мило. Ці рослини називали мильним коренем, або мильнянкою. В якості миючих засобів користувалися глинистими речовинами. Досить було такої глиною натерти волосся або тканину а потім прополоскати проточною водою.

Відомо, що іноді у воду додавали гілочки горобини або черемхи – для «поліпшення» властивостей води, зараз секрет розкритий – горобина та черемшина володіють сильними бактерицидними властивостями. Для аромату і корисності могли додавати м’яту, полин, ромашку та інші трави, які виявлялися «під рукою», але це не було широко поширене, тому, що давньоруської лазні з березовим чи дубовим віником було достатньо, щоб не тільки вигнати багато болячок але й очиститися. До всього можна додати, що окрім лугу, в лазні користувалися також квасною гущею (добре милиться, очищає, як скраб, живить волосся і шкіру). Звичайно, знали і мильний корінь, хтось використовував бузину, орляк, відвари білої квасолі, висівок, але це скоріше переваги населення в тій чи іншій місцевості.

У селах вмивалися відваром пшеничних висівок, а також вівсяними пластівцями. Таке умивання заспокійливо впливає на шкіру, особливо суху і запалену після роботи на вітрі, холоді або спеці.

Спробуйте:

У злегка змочені долоні насипте чайну ложку висівок і легкими рухами помасажуйте змочене водою обличчя. Коли шкіра порожевіє, вмивайтеся теплою водою і зволожте обличчя махровим рушником – шкіра стане м’якою, гладкою, еластичною.

Для ніжної шкіри в старовину теж був свій рецепт:

Настій з сухих трав – ромашки, подорожника, м’яти. Столову ложку суміші залийте склянкою окропу, потримайте під кришкою 10 хвилин. У настій додайте столову ложку картопляного крохмалю. Протріть обличчя отриманим желе і через кілька хвилин обполосніть водою. Також використовували «Мильне дерево» – Бундук дводомний. Плід за формою нагадує вареник. У середині одне-два насіннячка діаметром близько 1 см, сплюснуті до «полюсів». Весь простір всередині «вареника» заповнений приємного відтінку зеленою загуслою масою – схоже на рідке мило. Рослина бобова, за зовнішнім виглядом трохи нагадує білу акацію. Стрючки висять на ньому цілий рік, тобто їх навіть зберігати не потрібно. Коли треба – підійшов, зірвав і використовуй. Прекрассно змиває жир, можна мити і голову.

Як мити голову без шампуня

Найбільш простий спосіб – змочити волосся кисляком або кислим молоком, а потім змити його теплою водою. Волосся очищається від жиру і бруду, стає м’яким, та неламким. Для миття голови краще користуватися кип’яченою водою, додавши трохи питної соди або нашатирного спирту. М’яка вода добре знежирює волосся, та не подразнює шкіру голови. На такій воді готують кропив’яні і березові настої, які й без мила добре відмивають волосся.

Щоб приготувати кропив’яний настій, покладіть свіжу кропиву в миску та залийте окропом, коли вода охолоне, – настій готовий. Березовий настій краще робити навесні, використовуючи для цього березовий віник з бруньками. Віник обполосніть гарячою водою і залийте окропом. Через півгодини настоєм можна митися. Обполіскуйте волосся настоєм липи і ромашки: вони сприятливо діють на шкіру голови, перешкоджають появі лупи. Пропорції приготування настою – жменя трави на літр води.

Можна мити волосся і гірчичним порошком. Розмішайте 2 столові ложки порошку на пів літра теплої води і можна мити як шампунем, тільки вода не піниться. Гірчиця відмінно видаляє (абсорбує) жир. При тривалому митті гірчиця запече. Відразу ж змивайте. Бажано опустити голову повністю у воду, тому що, якщо просто зливати воду на волосся, вся гірчиця може не змитися. У цьому випадку залишиться враження лупи – це не змиті білі пластівці гірчиці. Якщо ж волоссяповністю опустити у воду і там змивати, то все буде в порядку. Гірчиця змиється і не залишить ні сліду ні запаху. Тим, хто захоче митися без мила, нагадуємо, що не слід збирати трави біля доріг і в межах міста, так як рослини вбирають вихлопні гази автомобілів.

Вівсяне рідке тісто теж використовували як мило. Замішували також тісто на настої липового кольору, полину, розмарину, ромашки, хмелю. Багато людей для очищення одягу користувалися також медом, глиною, борошном з бобів, закваскою з ячменю – деревною золою, що заливалась окропом та розпарювалась в печі.

У печах також мили дітей, немовлят, хворих і старих. Не виходячи, як кажуть – з хати. Піч вільно вміщала в себе двох дорослих осіб. Так що, всупереч нинішнім уявленням, там було де розвернутися. Після протопки, коли піч трохи остигала, всередині її встеля# ли житньою соломою, кидали домотканий половик і все