Квітка Іриди

Вона має багато назв і ми теж здавна вважаємо її своєю: Ірис, півник, косач...Привабливий образ цієї квітки з захватом описав Вергілій. Історія квітки дійсно нагадує веселку - одне з найпрекрасніших явищ в природі. Багата палітра кольорів у нашого півника!

Дослідники вважають, що Батьківщиною ІРИСІВ є Індія. Цілком може бути, бо там - нею засаджують цілі поля. Недаремно ця квітка шанується і зображалася та продовжує зображатися в індійському мистецтві. Надзвичайно любили квітку в давньому Єгипті, Греції, шанують в Японії поряд з хризантемою. Але, найбільшу любов вона отримала в Ірані. В Європі отримала також повагу і любов. А як інакше? Така химерна форма квітки і кольори...! Недаремно за давнини "ірисами" називали деякі коштовні камені веселкового забарвлення, а ювеліри та мінералоги навіть особливу назву (термін) придумали для мінералів - "іризидація" (іридація) - оптичне мерехтіння, відсвіт, сяяння.

Непересічність зовнішньої краси цієї квітки не завершує цінних властивостей рослини. Ніжний і загадковий аромат, легкий наче перегукується з духмяністю її власного кореневища, відомого під назвою "ФІАЛКОВИЙ КОРІНЬ". Це міцні, дуже витривалі кореневища білого або жовтавого кольору, який широко використовується в медицині. І не тільки народній, але й офіційній.

Загалом, ірис декоративний, який багато людей люблять, походить з дикоростучого, який теж можна зустріти в природі - особливо ірис водяний (жовтий, білий, бузковий). Найпопулярніші з декоративних, якій вирощують в промислових масштабах багатьох країн Європи - це: германський , блідий та флорентійський. З усіх 250 видів ірису саме ці троє слугують медицині. Втім, оті, що ростуть на квітниках (білі чи блакитні) - це і є родичі германського виду. Тому можна використовувати їх коріння для певних цілей.

Найкраще викопувати коріння восени, але, допоки ще не з'явилися стрілочки-квітконоси, можна і навесні. Викопане коріння добре миють і це не складно. Корінь Ірису містить багато ефірних олій, корисних кислот (олеїнова, пеларгонієва, бензойна, каприлова...), природний віск, цукрозу, дубильні речовині, мінеральні солі і вітамін С. Щойно викопане коріння повільно сушать ( на сонці, або в печі). Щоб швидше висохло коріння, його варто подрібнити. Лише під час повільного сушіння в них і з'являється той прегарний фіалковий аромат.

Готовий корінь ("ФІАЛКОВИЙ") використовують при:

• захворюваннях дихальних шляхів (зменшує атаку туберкульозу)
• ентероколітах (полегшує болі і повільно забирає їх)
• очищує організм після опромінювання онколохворих
• нейтралізує токсини (лікарських препаратів та природних отрут). Вживання настоянки чи відвару, зменшує набряки тіла!!!

Корінь використовують в горілчаній та винній промисловості як ароматизатор.

В парфумерії входить до складу зубних паст та порошків.

Косметологія широко використовує корінь і витяжку з нього для дорогих кремів. Витяжка з кореня допомагає проблемній шкірі. заспокоює її після опіків.

Перемолотий на борошно корінь у Франції та Італії деякі кондитери використовують для вишуканих тістечок та тортів.

Як вживати всередину. Дуже просто:

готується настоянка в такий спосіб - 2 чайні ложки подрібненого кореня заливають "крутим" окропом (200 мл) і настоюють 8 годин. Проціджують. Таку дозу випивають протягом одного дня.

Кому потрібно....Тільки не все коріння викопуйте! Лишіть і для краси на клумбі чи в городі.