Цілюще зілля богині Лади

Колись мала одна вдова сина-крихітку. Чоловік не звісно де – мабуть, загинув козак. А раніш був такий звичай прехороший – носити дитя на весь день в діброву провесною. Питати в Зозулиці-віщунки, скільки йому літ наречено? Ось вона й пішла. Привітала Зозульку на дубі, ще безлистім, кинула їй п’ятак та й питається:

– Ой, Ладо-Лелечко, моєму синочку ненечко, скільки йому житоньки-поживати, радості в твоїм садочку збирати?!

А Зозулиця мовчить.

Тоді вдова кидає гривенник срібний, на полі чужім тяжко зароблений, та й знову питає: – «Ой, Ладо-Лелечко, моєму синочку ненечко, скільки йому житоньки-поживати, радості в твоїм садочку збирати?!»

А Зозулиця, знай, мовчить.

Тоді знімає вдовиця з пучки перстеник дорогий, мужем подарований…, а Зозулиця перепиняє, до неї підлітає:

– А не бийся ж вдово! Не траться ж сестро! Нащо ж мені замарне кувати, як твоєму синочку завтрашнього дня вже не видати!

Як скрикне тоді вдова, як зикне тоді вдова, як упаде грудьми білими на землицю чорную, холодную.

– Ой, Зозуленько-Зозулиця! Ой не зрадливая сестрице! Як його забираєш, то й мене забирай! Бо на самотинні гіркій ані Сад-Бусад, ані Рай-виноград не зрадісниться, не злюбиться. Чи ж тобі сліз виплакати ручай, а чи цілий Дунай, щоб воно усміхалось до мене ще хоч годиноньку, хоч часиноньку?

А Зозулиця мовчить, серце тлить.

– Невже ж ти своїх дітей не мала, невже ж у сльозах не купала?

І озвалась тоді Зозулиця, віща птиця:

– Добре! Хай коваль за мене покує! Кому золотих, кому срібних літ пороздає. А я до Вітця злітаю. Запитаю… Що робити мушу.

Ой, як упала вона в тім Саду-Бусаду, як припала до землиці сирої, ніби вдовиця нещасная. Крильця здіймає, благає: хоч рік єдиний в неї забрати, дитяті дати… «Бо Тебе ж умалиться на одну росиночку, Бо тебе ж ущербиться на одну солов’їночку!»

Ой, утер Вітець небесен сльозу та й каже:

– Посадив я припутті, на озернім прикутті зело мені любе, зело мені жиле-стосиле. Йди копай! Соловеєчка того напувай, може, воно коли й мені защебече!

Кинулась Зозулька крилечками ту рослинку рвати, кинулась дзьобиком колупати, і таки дістала, перед вдовицею поклала.

Зозулинець – одне з втаємничених зіль стародавнього волховництва. Воно широко використовувалося ними, для прояснення розуму, збадьорення і примноженння сили, даби скусить молоде тіло. Ним користувалися й відунки, як найпотужнішим причар-зіллям.

Рослина належить до кола Богині кохання Лади – звідки і її назва.
Адже ж зозуля – вістова птаха Небожительки.

З благословінням волхвів висушені ядричка зозулинцю клалися до колиски малятам. Небезпідставно вважалося, що дитятко, смокчучи бульбочки, швидше росте, добре захищене від різних навій (сучасною мовою – хвороботворних мікроорганізмів). Що воно матиме невщербний розум. Дужий потяг до протилежної статі.

Волхви пильно охороняли цю орхідею, накладаючи закляття на цілі ядришникові заквіти, бо найперш рослина використовувалася у військовій справі. Перед тяжкими походами, як давньоруські воїни, так згодом і козаки, надягали на шию під сорочку намисто з бульбочок зозулинця. У скрутну годину, а в поході завжди було кобиляче молоко, а чи просто вода, чудодійні ядричка давали змогу протриматися при високім бойовім дусі тиждень, а то й два. Щоб бульбочки не проростали, їх на хвилину-дві опускали в ключуючий окріп. Сушили під стріхою на протязі. Збирали таке «намисто» лише дівчата-незайманки, дотримуючись особливих магічних правил. І лише така дівчина мала право зодягти це намисто витязеві на шию – вірний знак, що він обов’язково повернеться до милої.

Тато копали цюцюрник під Вишневим хутором, на роскішній приболітті Тонюньої Роменки на повнім місяці.

Кілька разів пробували розвести біля криниці – марно. Волелюбна рослина. Приживається, як я згодом довідався, лише в болотній грибниці. Вживали, бувало сирим, напередодні косовиці, але здебільш узимку. Здогадуюсь, цяпаючи і мені до киселку – ба,  аж по сьогодні діє. Молодиці по хуторах і в наш час використовують підойму, щоб причарувати чоловіків. Адже бульбочки множать злюбну силу, до того ж запобігаючи вагітності.

Неймовірно, але в Україні нараховується 23 види цієї дивовижної рослини, яка у всі часи цінувалася, в прямім розумінні цього слова, на вагу золота. Саме ця рослина під час винищення української нації в 33-му рятувала і старих зільників, носіїв прадавньої ведичної культури, і цілі хутори. Адже зозулинці у своїй потужності відновлювати сили стоять далеко попереду лимонника усурійського, елеутерокока і славнозвісного женьшеню.

Особливу цінність має любка дволиста, або ж орхідея чоловіча, через яскраво виражені стимулюючі властивості.

Виразкова недуга шлунку, 12-палої кишки, гастрит із підвищеною  кислотністю шлункового соку, коліти.

Обволікаючі та знеболювальні властивості рослини роблять її незамінною при цих недужах. Два грами сухих бульбочок, перетертих на борошно, заливають 200 мл. окропу (краще закипілого молока) і збовтують до 30 хв. вживати по 1-2 ст.л. за 15 хв. до їжі, кілька разів на день. І обов’язково – перед сном по вечері.

Знепад чоловічої злюбної сили.

1. Подрібнені бульбочки заливають літнім луговим, текучим медом. У горщику. Настоюють у темряві три тижні. Вживають по чайній ложці медв’яниці двічі на день, під язик, довго розсмоктуючи. Перед сном добре розжовують та висмоктують і одну бульбочку.
2. Наповнити четверту частину посудини з темного скла подрібненим зозулинцем, залити справжнім високоякісним коньяком. Настояти в темряві три тижні. Вживати по 30 крапельт двічі на день під язик. До настання бажаного наслідку.
3. Тиждень ретельно розжовувати й розсмоктувати, двічі на день, по бульбочці зозулинця з чайною ложкою меду до 30 хв.

Примітка. Ці приписи можна використовувати не лише при чоловічій злюбній, але й при старечій немочі. І, взагалі, людям, які страждали внутрішніми виснажливими кровотечами, по важких операціях, психічних та фізичних струсах, тим, хто має пригнічений стан. Для покращення фізичної та розумової працездатності. Для відчуття впевненості, сили – і не лише в коханні, а й узагалі, в будь-якій повсякденній справі.

Затримка розвитку в дітлахів.

Три грами ядеречок зозулинця заливають 300 мл. киплячого молока й повільно помішуючи, варять на слабесенькому вогні 20 хв. Вживають по 100 мл. за 30 хв. до їжі з медом, тричі на день.

Примітка: особливо помічне дівчаткам, які погано розвиваються і тіло ніяк не видужає сформувати груденят. Можна навар, він густуватий, додавати до киселів.

Бронхіти, запалення легень.

Використовують припис «Затримка розвитку в дітлахів», додаючи 3 грами кореню оману високого. Перед сном, теплим.

Запалення придатків дитинця (матки) та судоми.

Беруть 10 гр. спорошкованих бульб зозулинця і ретельно до 30 хв. помішують у злегенька киплячому молоці, 0,5 л. Замість молока можна взяти курячий відвар. Додати 5 ст.л. гарного виноградного червоного вина. Вживати по чверті склянки 4 рази на день.

Ентероколіт.

Спочатку замочити в чверті склянки теплої води 5 гр. порошку з бульбочок, потім через 2 години додати окропу, щоб об’єм  досяг 400 мл. настояти вкутаним. Процідити через марлечку. Пити по 0,5 скл. тричі на день. Місяць.

Проноси. Катар товстих кишок, сечового міхура.

До 10гр. бульбочок зозулинця на 300мл. води. Спочатку порошок до 15 хв. добре збовтують у 50 гр. перевареної теплої води (молока), а решту додають крутим окропом (киплячим молоком). Готувати лише на 1-2 дні, бо швидко закисає.

Народна медицина радить зозулинець при судомах ніг, їх тремтінні, сечокам’яній недузі, зубнім болю, циститах, проносах. І дивовижний припис я зробив нещодавно до «Енциклопедії» – для покращення голосу співакам.