Волховське зілля варте золота!

Золототисячник і в греків вважався квіткою Зевса. І в нас він є квіткою Перуна-Громовержця, бо його пурпурове забарвлення нагадує колір блискавиці.

В Карпатах я бачив поляни розквітлого золототисячника – неначе хто пурпурове княже корзно розстелив. І найясніш громовиці злискують у вечірній млі саме 20 липня. І папороть вдруге розцвітає тоді. І світанок опускає на землю… Августійший небесний колір. Тому горяни неспроста приписують рослині магічні властивості. Наприклад, та квітка, в якій сім пелюсток – світиться вночі мов свічка. І коли тебе мавки заведуть на гибельне місце, будь у тебе такий цвіт за пазухою – обов’язково знайдеш шлях. Злодій ніколи не зайде до худоби, якщо на причілку висітиме снопик золототисячника, бо його згодом неодмінно вб’є грім. Схоже повір’я побутувало і в нас.

– Знай, сину, цю квітку може рвати людина лиш серцем чиста й помислами добра. Злодюзі, розпуснику, темнодушому чоловікові він не дасться! Тільки вирве, так і торохне його блискавка в той же час!

Золототисячник дуже популярна рослина: і в мами, і в баби Онисі. Він чи не найперше помічне після липового цвіту, деревію, рум’янку, калини, материнки та звіробою. Живіт заболів – ось тобі ложку гіркучої настоянки. Глисти – він на похваті. Грип – без нього не обійтися. Немає апетиту – він. Запори – теж в помозі. І завжди дуже добре допомагає.

Зриваючи золототисячник треба приказувати: «Не для своєї пользовини, для людської! Щоб тіло не боліло, на душі не млоїло! І по правді, й для правди кажу!»

При відсутності апетиту. Беруть 60 грамів трави золототисячника, стільки ж листя бобівника трилистого, 30 грамів кореневищ аїру, скільки ж полину, 15 грамів шкоринок мандарину, заливають 1 літром міцної горілки. П’ють по 15-20 крапель за 20 хв. до їжі. Вживають і для покращення травлення. При зниженні функції шлунково-кишкового тракту. Хоча для цього він може вживатися і самостійно, як напар. Золототисячник дуже бажаний при хворобах печінки, жовчних шляхів, при печії. Беруть 20 гр. трави на 1 літр окропу, заливають, настоюють одну-дві години. Це частка на два дні. Вживають по пів-склянки 4 рази на день за 20 хв. до їжі.

Бабусі радять його і дітям. Відповідно віку: від одної чайної ложки до столової і більше. Це коли в дитини немає апетиту.

При глистах, особливо дрібних волосоголовцях, міцний напар. Одна ложка золототисячника і стільки ж цмину піщаного та пижма на дві склянки води. Напарюють до двох годин. Вживають на натщесерце.

Незамінимий він і при запаленні жовчного міхура. По 2 гр. золототисячнику, суцвіть цмину піщаного, коренів аїру. Заливають звечора 2 скл. сирої води, а вранці кип’ятять 5-7 хв. Випивають першу склянку натщесерце, а другу протягом дня. Вживають після їжі через годину. Вже через 3-4 дні – хворий відчуває значне полегшення. Часто нас в дитинстві доймає живіт. Та ще коли його здимає – не до сміху. Баба Онися завжди припасає від цієї капості торбинку зілля, бо її шептання тут ні до чого. Там полин, аїр, заяча крівця (звіробій), валер’яні і золототисячник. Береться кожного по ложці. Тільки полину, м’яти, валер’яни по 0,5 ложки. Це все на літр води.

Золоте це зіллячко і для діабетиків. Особливо тоді, коли в людини понижена кислотність шлункового соку. Він тоді просто необхідний в чорнично-лопухово-квасоляний збір.

При алергії в його відварі купають малят. І дають по ложечці пити і всередину. Незамінимий він і при різних висипах на тілі. А якщо дитя погано розвивається – ця рослина чудова загальнозміцнююча.

Тут я навів лише дещицю тої сили, що таїться в цьому волховському зіллі. Як мовилося в старині: мал золотник, та дорог. А скільки ще нерозкритих цілющостей таїться в цій рослині!