Жар – ягода. Магічна і лікувальна

Колись кажуть, і темінь на землі була густішою, бо Сонечко-Сварожечко зовсім низько ходило. Того-то й люди жили дуже мало.

А пріч людей в лісовинці жив Півник-молодець, золотий гребінець. Так ось, зібралися раз малі діточки та й пішли до нього. Давай но його вітати, з долоньок чистою водицею напувати, пшеницею-ядровицею частувати. Та й просити, щоб він до них жити прийшов. Сонечко раніше будив, морок несусвітній розганяв.

І надумав тоді Півник-молодець за ласку таку подарувати людям молодильні, що є  у сонця, ягоди, про які він ще від свого діда чув.

Чи довго, чи ні, той Півень мандрував, аж підійшов до межі, де небо із землею сходиться. Розгледівся, роздивився, сходу чистому поклонився та як заспіває зично, день новий прикликаючи. Здивувалося Сонце: що то за сміливець на край землі став, морок чорний розігнав? І зійшло зовсім до Півня близько, а той не розгубився, прожогом одну ягідку з жаристого тареля схопив та летом назад. Тільки ото гребінець та сережки припік.

Вишня звичайна.

Наша сім’я використовувала з цілющою метою буквально все: квіти, плоди, зернята з полузаних камінчиків, корінці, гілочки, кору вишні. Але найбільшими ласощами мені малому був глей! Виявляється, він, мов батіжок, гнав мене в ріст, правильно виліплював всі органи, особливо чоловічі, бо глей – чародійна комора мікроелементів. А з якою завзятістю мої молоді зубки лузали вишневі камінчики! Виявляється в зернечку є дорогоцінний В-17 – потужний антираковий чинник і збадьорювач. Ягідки ж оздоровляють кров, навіть при тяжких анеміях, адже вишня багата на сполуки міді, заліза, калію, магнію. Має аж 10 органічних кислот. Ось так сонячна ягода!

Болі в суглобах та ниркова недостаність

Робота нирок відновиться, втихне й біль в суглобах, коли напровесні, як лише брунечки на вишнях почнуть бубнявіти, наріжте гілочок із дві чверті довжиною. Можна запастись на цілий рік. А серед зими «віник» із гілок поставити в теплу воду – швидко набухнуть. Пригорщ дрібно посічених гілочок залити двома літрами окропу й кип’ятити 10 хвилин на слабенькому вогні. Настояти 6 год. укутаним. Пити 4-5 разів на день по склянці (250 мл.) протягом двох тижнів.

(Зберіть сечу, навіть в останні дні, побачите, відстоявши, скільки там вийшло бруду.)

Виразка шлунку

Одну третину посудини заповнюють помити, просушеним, подрібненим тонким корінням дикої вишні. Заливають 60 % спиртом. Настоюють у темряві три тижні. Вживають по 40 крапель (чайна ложка) за півгодини до їжі. Тричі на день. Місяць. Тиждень перерви – й закріпити прополісовою настоянкою: на 0,5 л. 60% спирту 50 гр. прополісу бджолиного. Добре кришиться заморожений. Настоювати тиждень при обов’язковім щоденнім струшуванні. Вживати як і коріння, але заїдати вершковим маслом. Місяць. Лікування починати на молодику.

Діарея, хронічні коліти, атонія кишківника

Беруть молоденькі гілочки вишні. Вживають, як чай, міцний навар, щоб був густо-малинового кольору. За 30 хв. до їжіпо 150 мл. тричі на день. Закріплюють одужання гадючником в’язолистим, вербою білою, вересом чи медункою.

Жовтяниця

Тато радили вживати відвар свіжого листя вишні, звареного в молоці (настояти вкутаним 1 годину). Мають широкі оздоровчі властивості й корінчики вишневих ягідок. Тато їх вживали при захворюваннях суглобів, набряках, проносах. А хутірське лікарство з успіхом застосовує при нирковокам’яних недугах.

Маткові кровотечі

Відвар кори дикої вишні зі стовбура. 1 ст.л. на 300 мл. окропу. Вживати по 0,5 склянки двічі на день. Закріплюють родовиком.

Сечокам’яна, нирковокам’яна недуги

Береться 30 гр. сухих вишневих плодоніжок, відварюється 10 хв. в 1 л. води. Додається, як охолоне, 100 мл. вишневого чи малинового соку. Випити протягом дня. Лікування довге – до двох і більше місяців.

А чи суміш. Вишневі хвостики 14 гр., кора ясена 50 гр., плоди горобини червоної – 30 гр., кора терену – 20 гр., насіння кропиви дводомної – 10 гр. Дві ст. л. такої суміші заливають двома склянками окропу, настоюють ніч у духовці. Вранці  кип’ятять до 15 хв. П’ють по півсклянки 4 рази на день. Лікування довге, до бажаного наслідку.

А чи вживають на кінчику складаного ножика розмелені на борошенце ядричка, запиваючи перевареною водою. Можна 3-4 зернечка ретельно розжовувати. Раз на день.

Плоди вишні мають виражену відхаркувальну, послаблюючу, діуретичну, антисептичну, заспокійливу дії. Тому їх з успіхом використовують (як свіжі, так і у вареннях) при захворюваннях дихальних шляхів, для зміцнення всього тіла по недугах,  а особливо – при дитячім малокрів’ї.

Папілома на шлунку

Вживати, добре розжовуючи, по 3-4 зернята вишні, вилузавши їх із камінчиків. Уранці натщесерце. А ввечері – 5 зерняток з яблука чи груші. До 3-4 місяців.

Пігментні плями на тілі

Ядричка з вишневих камінчиків, 10 гр., потовкти, залити 0,5л. соняшникової неочищеної олії.  Настояти два тижні у темряві. Втирати на ніч у плями.

Цистит

Вживати міцний, малинового кольору відвар гілочок. Він же знижує тиск крові.

Фіброміома

Рік пити як чай відвар із гілочок дикої вишні.

Вишня – священна рослина прадавніх українців.

Трипільсько-оруська культура у своїм трійцевім колодарі мала й рік Вишні. Що приносив з достатком плодючість і певну гіркоту буття. Це дерево – уособлення Богині літа Лялі.

Вишня широко використовувалася українцями в магічних дійствах. Як розповідали тато, ще за їх молодості, був поширений такий красивий звичай, що мав назву лялькання. Якщо хлопець пригощав дівчину першими вишнями – це було рівнозначно освідченню в коханні. З мене вони все піджартовували: «Та ти ще до вишень не доріс!»

Як знак літа і його Господині Лялі, маленьку вишеньку пізно восени, перед морозами, саджали в діжечку й тішили всю зиму, вірячи, що тендітне деревце відгонить злих мерків – навій Бога зими Зюзі – від родини, забезпечуючи здоров’я і благополуччя. А навесні з великою урочистістю деревце саджалося біля хати. І так щороку. Ось звідки біля наших садиб такі пишні й донині вишневі садки.

Дівчатко ж, яке ставало на порі, в день Різдва Сварожого (25 грудня) ставило у воду вишневу гілочку, і якщо вона розпускалася квітами до Ор-Дана – шлюбу Бога землеробства і Богині води Дани (19 січня), це був вірний знак: у цьому році Ляля обов’язково пошле їй судженого й лялечку. За лічений час дівча розцвітало, ставало обавним, натхненним і на Великдень (22 березня) впадало в око якомусь парубку, який з нетерпінням чекав на лялькання-освідчення.

Дотепер для успішних і безболісних пологів та дужого насліддя мої хутірські бабусі радять молодичкам, котрі ходять у надії вволю їсти вишні зі стільниковим медом. І навіть місячні в устах самих молодиць називаються цнотливо-поетично – вишнями.