РОД – Прабог, творець Всесвiту i людського роду. Род згадується у Велесовiй Книзi: “І тут у Сварги першi Пращури молили: в Роду i Рожаниць – джерело (криницю) випросили, а у Дуба – частку хлiба нашого” (дошка 15-А). Род –  духовна енергiя Пращурiв, яка перебуває в Сварзi, дарує життя людям, звiрам, птахам, дає родючий дощ полям i городам, посилає людинi Долю. Род єднає всi поколiння: померлих Пращурiв, їхнiх живих нащадкiв i майбутнi ще ненародженi гiлки родiв, тобто Вiн є змiцнюючим ядром народу (нацiї) – зв’язком минулого, теперiшнього i майбутнього, виразником iсторiї свого етносу, який формує i його майбутнє. Рода вшановують на другий день зимового сонцестояння (нинi святкується 22–23 грудня).

ЯРИЛО – Бог Весняного  Сонця, розквiту природи, родючостi, пристрастi. Корiнь слова Яр- означає ярий, нестримний, збуджений. У давнi часи чоловiча пристрасть порiвнювалась з мужнiстю, войовничiстю й силою. Тому Божества родючостi часто зображалися з мечем. У  балтiйських слов’ян Ярилу вiдповiдає Яровит  (дослiвно ярий витязь, войовничий дух), храм якого iснував у Волегастi до XII ст. Тут на стiнi висiв священний щит мистецької роботи, покритий позолотою, який виносили тiльки в час вiйни, чи найбiльших урочистостей. Це була священна релiквiя. Герборт писав, що Яровит “по латинi називаємий Марсом”.

Зберiгся запис промови жерця храму Яровита, яку вiн виголосив у лiсi вiд iменi самого Бога: “Я –

Про них святі Писання
Мають сенс,
Їм вірять,
Їх прославляють
І моляться на них,
Клянуться ними,
Їх Боготворять.
З оцим усім
Погодимось і ми,
Бо мудрість
Кожного народу – Свята 
У прояві своєму!
Але чомусь,
Не все так просто
З нами?...
Коли на землю нашу – 
Оцю Святиню Русів ,
Накинуто чужу науку,
Властиву іншому народу.
Чому забрали в нас
Святає наше право,
На свято наше,
Нашу Мудрість,
Літопис і Буття,
Накинули на шию
Свої написані закони
Й сказали :
„Тепер  ви всі раби 
Еговой вибраного роду!".
Чомусь зкривили
Руни всі,
Чомусь порубані Боги,
Зруйновані Святині?
Чомусь Волхви
Розтерзані та