Основи біблійної “етики” - Додатки

ДОДАТКИ

ГОЛОВНИЙ ІДЕОЛОГ ХРИСТИЯНСТВА ПАВЛО ПРО СЕБЕ ТА ІНШИХ АПОСТОЛІВ

(На основі усіх послань апостола Савла-Павла)

Євреї вони? — То й я. Ізраїльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я! (2Кор., 11: 22).

Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був божу церкву (1Кор., 15: 9).

Іншого з апостолів я не бачив, крім Якова (Гал., 1: 19).

Спочатку я жорстоко переслідував божу церкву та руйнував її, бувши — запеклим прихильником моїх отцівських передань (Гал., 1:

13—14).

Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, благовістить тепер віру, яку колись руйнував (Гал., 1: 22—23). Після усіх (учнів) Ісус з’явився й мені, мов якомусь недородкові (1Кор., 15: 8).

Собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми немочами. Тому любо мені перебувати в недугах, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний (2Кор., 12: 5, 10). Коли б догоджав я людям, то не був би я рабом Христовим (Гал., 1: 10).

Для юдеїв я був юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних — був, як підзаконний, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, щоб придбати беззаконних. Для слабих, — як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб (придбати) спасти бодай деяких (1Кор., 9: 20—22).

Я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила божа на спасіння пер-ше ж юдеєві а потім грекові (гелленові)..! (Рим., 1: 16). Мені приручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних (Гал., 2: 7). І слово моє й моя проповідь — не в словах переконливих людської мудрості... (1Кор., 2: 4).

Прийміть мене бодай як безумного. Бо ви радо терпите безум-них, самі мудрими бувши. О, коли б потерпіли ви трохи безумство моє! (2Кор., 11: 16, 19, 1). Я сам служу розумом Законові божому, але тілом — закону гріховному (Рим., 7: 25).

Ми (апостоли) завжди носимо в тілі мертвість Ісусову (2Кор., 4: 10).

Коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана дідами Закону, але тільки вірою в Ісуса Христа, то ми ввірували в Ісуса Христа, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону (Гал., 2: 16). А всі ті, хто на діла Закону покладається, — вони під прокляттям (Гал., 3: 10).

Ми так проповідуємо, і так ви ввірували (1Кор., 15: 11).

Ми нерозумні Христа ради, ми слабі, ви ж міцні; ви ж славні, а ми безчесні! Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо (напитися), і нагі ми, і катовані, і тиняємося (1Кор., 4: 10—11).

Ми тішимося, коли ми слабі! (2Кор., 13: 9).

Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимось, ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки (1Кор., 4: 12 —13).

Нас лають, ніби ми кажемо: “Робімо зле, щоб вийшло добре!” Справедливий осуд на таких (Рим., 3: 8).

УСІ СТАТЕВІ ЗБОЧЕННЯ ВІД ЄГОВИ!

(Свідчення апостола Павла)

Коли хто не любить Єгову, нехай буде проклятий! (1Кор., 16: 22).

А що вони не вважали за потрібне мати Єгову в пізнанні, видав їх Єгова на розум перевернений, — щоб чинили непристойне. Через це Єгова їх видав на пожадливість ганебну, — бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили (Рим., 1: 28, 26—27).

Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб і між язичниками незнаний, — що хтось має за дружину собі дружину батькову (1Кор., 5: 1).

Замкнув Єгова усіх у непослух, щоб помилувати всіх (Рим., 11:32).

Що не від віри (християнської) те гріх! (Рим., 14: 23).

А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить,.. щоб став увесь світ винний Єгові (Рим., 3: 19).

...Без Закону гріх мертвий (Рим. 7: 8).

Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону (Рим., 5: 13).

Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону там немає й переступу (Рим., 4: 15).

Язичники, що не мають Закону (Тори), з природи чинять законне, вони не мавши Закона, самі собі закон! (Рим., 2: 14).

БУТИ РАБОМ...

(На основі усіх послань апостола Павла)

Браття, кожен із вас, в якому стані був покликаний, хай у тому (стані) перед Єговою залишається! Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Бо покликаний в Господі раб — визволенець Господній; так само покликаний і визволенець (вільний) — він раб Христа (1Кор., 7: 24, 21—22).

Раби, — слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячись Бога. І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господові, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Христові (Кол., 3: 22—24).

Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, не крали, а виявляли всяку добру вірність (Тит., 2: 9—10).

Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил., 2: 14).

Тіштеся надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві (Рим., 12: 12).

Утиски приносять терпеливість, а терпеливість, — досвід, а дос-від — надію (Рим., 5: 3—4).

Раб Ісуса не повинен сваритися, але (повинен) бути привітним до всіх, до лиха терплячим (2Тим., 2: 24).

Раби, — слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця свого, як Христа! Не працюйте тільки про людське око (Еф., 6: 5—6).

Як хто працювати не хоче, — нехай той не їсть! (2Сол., 3: 10).

Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога (Рим., 13: 1).

А Ісус — голова всякої влади й начальства (Кол., 2: 10).

Тому той, хто противиться владі, противиться божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. <...> Хочеш не боятися влади? Роби добро (владі), і матимеш похвалу від неї, бо во-лодар — божий слуга, тобі на добро, ...бо недарма він носить меча, він бо божий слуга. Тому треба коритися не тільки рада страху кари, але й ради сумління.

Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь! (Рим., 13: 2—5, 7).