ЗАПОВІДІ ІСУСА ХРИСТОСА або ПРИВИД ХРИСТИЯНСТВА
Через те, що світ мудрістю
не зрозумів Бога в мудрості Божій,
то Богові вгодно було спасти
віруючих через дурість проповіді.
(1Кор., 1: 21)
Єдине, чим сьогодні ще вперто прикриваються християни різних напрямків, це “общечєловєчєской” сутністю десяти заповідей, які закарбовані в Старому заповіті. Але багато християн навіть не спромоглися вивчити їх напам’ять. Більша частина тих, хто їх знає, вивчили спрощений перелік, який поширюється на зворотньому боці християнських календариків. Зустріти християнина, який би знав напам’ять біблійний зразок десяти заповідей, майже неможливо, а та-кого, який би знав усі заповіді, які закарбовані в Біблії, “в день з вогнем” не знайдете...
Якщо уважно переглянути текст Старого заповіту, то можна в ньому знайти два місця із заголовком “десять заповідей”, але на ці інші десять заповідей попи чомусь намагаються не звертати увагу прихожан, бо вони дуже сильно відрізняються від тих, про які всі говорять. Серед цих заповідей є такі, які наказують християнам знищувати храми і святині нехристиянських народів: “Ви їхні жертовники ПО-РУЙНУЄТЕ, а їхні камінні стовпи Богів ПОТРОЩИТЕ, а їх-ні дерева святі ПОВИРУБУЄТЕ!” (2М., 34: 13). Чи не подібне робили більшовики з християнськими церквами, соборами і монастирями? Принаймні, стає зрозумілим, звідки комуністи перейняли традицію знищувати храми і святині. Те ж саме робили християни зі святинями місцевої Української Віри протягом тисячоліття....
Серед заповідей існують і такі, які подібні до вказівок Адольфа Гітлера германському народові: “Стережися, щоб не склав ти угоду з мешканцями тієї землі, куди ти входиш” (2М., 34: 12) або “Не візьмеш дочок (мешканців тієї землі, до якої входиш), для синів своїх” (2М., 34: 16).
Цікаво, що в розмові із заможним юдеєм навіть Ісус Христос спромігся перерахувати лише п’ять заповідей з десяти (Матвія, 19: 18—19). Він говорив їх не від власного імені, а наголошував: “що в Законі написано” (Луки, 10: 26), даючи зрозуміти, що ці заповіді дані не ним, бо “Я й Отець — Ми одне!” (Івана, 10: 30). А жидів питав: “Чи ж Закона вам дав не Мойсей?” (Івана, 7: 19).
Ніхто ще й досі не намагався зібрати до купи і дослідити усі біблійні заповіді, а тим більше розмежувати окремо заповіді Старого і Нового заповітів, і, зокрема, заповіді Ісуса Христоса. А таке дослідження було б необхідним і корисним для релігієзнавчої науки і для того, щоб розібратися в причинах утворення християнського протестантизму і сектантства. Тим більше, що нарешті стало б зрозумілим, звідки уся невпоряд-кованість і нерівновага в житті християнського світу і як убе-регтися від загального зомбування людей напередодні святкування 2-тисячоліття “народження Христоса”.
Цікаво, що юдеї живуть за законами Тори (перших п’яти книг Старого заповіту) і Талмуду, в яких вміщено 365 заборон і 1278 застережень. Але немає жодної “християнської” держави, яка б жила за законами Ісуса Христоса або за заповідями Нового заповіту. Ці уряди добре розуміють, що така держава дуже швидко припинила б своє існування.
А тепер, українцю, якщо ти вважаєш себе справді українцем духом і тілом, то наберися сміливості й терпіння, тим більше, що “усі дурні християнські інстинкти ще сидять в на-шому світогляді” (за Нітше), і — вперед на сторінки Біблії!..
ДВА ВАРІАНТИ ДЕСЯТИ ЗАПОВІДЕЙ БОГА ІЗРАЇЛЮ
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ: Варіант перший
(Друга книга Мойсея: Вихід, 20)
І. Хай не буде тобі інших богів крім мене! (3)
II. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі, на землі, і що у воді під землею [4) Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я — Бог заздрісний, що КАРАЄ за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях... (6)
III. Не призивай імені Мого даремно, бо не помилую (7)
ІV. Пам’ятай день суботній, щоб святити (святкувати) його! (8) Шість днів працюй, а день (сьомий — СУБОТА для Господа (9—10)
V. Шануй свого батька та матір свою (12)
VI. Не вбивай! (13)
VII. Не чини перелюбу! (14)
VIII. Не кради! (15)
ІХ. Не свідчи неправдиво на свого ближнього! (16)
X. Не жадай дому ближнього свого, ні його жінки, ні його рабів, ні його худоби, ані всього, що ближнього твого! (17)
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ: Варіант другий
(Друга книга Мойсея: Вихід, 34)
І. Стережися, щоб не склав ти угоду з мешканцями тієї землі, куди ти входиш [12). Ви їхні жертовники ПОРУЙНУЄТЕ, а їхні камінні стовпи Богів ПОТРОЩИТЕ, а їхні дерева святі ПОВИРУБУЄТЕ! (13)
ІІ. Не будеш ти кланятися Богові іншому, бо я — Бог заздрісний, ім’я моє — “Заздрісний”! (14)
ІІІ. Щоб не склав ти умови з мешканцями Краю, якщо вони бу-дуть Богам своїм жертви приносити і покличуть тебе, то ти не будеш їсти (нічого) із їхньої жертви (15)
IV. Не візьмеш дочок (мешканців тієї землі, до якої входиш), для синів своїх (16)
V. Литих Богів не зробиш собі (17)
VІ. Будеш відзначати свято Пасхи (18)
VII. Не будете з’являтися до мене з порожніми руками (20)
VIII. Шість днів будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці (21)
ІХ. Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Бога свого (26)
X. Тричі в році вся чоловіча стать буде з’являтися перед Богом (23)
А ось які страшні покарання обіцяє Бог Ізраїлю — Яхве усім юдеям, і, звичайно ж, усім тим, хто навертається в юдейську релі-гію через християнство. Це ж про себе він наголошує через Біблію жидам:
“І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, ЯКИЙ Я СТРАШНИЙ! Я вижену народи перед тобою, і розширю границі твої” (Біблія. Книга вихід, 34: 10, 24).
“БОГ ЖОРСТОКИЙ, МСТИВИЙ І СТРАШНИЙ”
(Третя книга Мойсея: Левит, 26)
А коли ви (юдеї) не будете слухняні мені, і не виконуватимете всіх моїх заповідей (14), і, якщо постановами моїми будете погордувати, і якщо душа ваша бридитиметься законами моїми (15), то
Я поставлю над вами перестрах, СУХОТИ й ПРОПАСНИЦЮ, що винищують очі та обезсилюють душу. І ви даремно сіятимете насіння своє, — бо поїдять його вороги ваші (16). І ви будете вдарені своїми ворогами. І будуть панувати над вами ваші ненависники (17).
А якщо й при тому не будете слухняні мені, то Я СЕМИКРАТНО ПОБІЛЬШУ КАРУ НА ВАС (18). Земля ваша не дасть свого врожаю, а дерева на землі не дадуть своїх плодів (20).
А якщо й тоді не схочете бути слухняними мені, то я СЕМИКРАТНО ЗБІЛЬШУ НАД ВАМИ СВІЙ УДАР (21). І пошлю на вас пільну звірину, а вона ВИНИЩИТЬ ВАМ ДІТЕЙ, і вигубить вашу худобу, і зменшить кількість вашу, і попустошить ваші дороги (22).
Якщо цими карами не будете навчені (23), то Я ВДАРЮ ВАС СЕМИКРАТНО (24) І приведу на вас меча, і ПОШЛЮ МОРОВИЦЮ на вас, і ви будете віддані в руки ворога (25). Коли я ЗНИЩУ ВАМ ХЛІБ, ви будете їсти — і не насититесь.
А якщо й тим не станете слухняні мені (27), то я СЕМИКРАТНО ПОКАРАЮ ВАС (28), і ви ТІЛО СВОЇХ СИНІВ БУДЕТЕ ЇСТИ і ТІЛО ДОЧОК СВОЇХ БУДЕТЕ ПОЇДАТИ (29). І поруйную ваші висоти (пагорби), і ПОСТИНАЮ ваші СТОВПИ СОНЦЯ, і поскидаю трупи ваші на трупи (зображення) Богів ваших (30). І вчиню міста ваші руїною, і спустошу ВАШІ СВЯТИНІ (31), і спустошу я край той (32), а ВАС ПОРОЗПОРОШУЮ ПОМІЖ НАРОДІВ, і вийму за вами МЕЧІ, — і стане край ваш пусткою, а міста ваші буlуть руїною... (33).
РУЙНІВНІ ЗАПОВІДІ ІСУСА ХРИСТОСА
(На основі усіх євангелій Нового Заповіту: Матвія, Марка, Луки, Івана).
| ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ БАТЬКІВ! | “Коли хто приходить до мене, і не зненавидить свого батька та матір, і дружини й дітей, і братів, і сестер, а до того й своєї душі, — той не може бути учнем моїм!” (Луки, 14: 26). |
| ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ БРАТІВ І СЕСТЕР! ЗНЕНАВИДЬ СВОЮ ЖІНКУ! ЗНЕНАВИДЬ СВОЇХ ДІТЕЙ! ЗНЕНАВИДЬ СВОЮ ДУШУ (ЖИТТЯ)! |
“Вороги чоловікові — домашні його! Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене недостойний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене недостойний” (Матвія, 10: 36—37). |
| НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ ВДРУГЕ! | Хто дружину відпустить свою, і одружиться з іншою, той чинить перелюб (Матвія, 19: 9; Луки, 16: 18). |
| НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ З РОЗВЕДЕНИМИ! НЕ ОДРУЖУЙТЕСЬ ЗОВСІМ! |
Хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб” (Матвія, 19: 9; Луки, 16: 18). Учні говорять Йому (Ісусу): “...То не добре одружуватись”. А Він їм відказав: це слово вміщають не всі, але ті, кому дано. Бо бувають скопці, що з утроби мате ринської народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили (кастрували), і є скопці, що самі оскопили (кастрували) себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, — нехай вмістить”. “Ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, — не будуть ні женитися, ні заміж виходити!” (Луки, 20: 34—35). |
| ПОКИНЬТЕ СВІЙ ДІМ! ПОКИНЬТЕ СВОЇХ БАТЬКІВ! ПОКИНЬТЕ РІДНИХ БРАТІВ І СЕСТЕР! ПОКИНЬТЕ СВОЇХ ДІТЕЙ! ПОКИНЬТЕ СВОЮ ДРУЖИНУ! ПОКИНЬТЕ СВОЮ ЗЕМЛЮ! |
“Кожен, хто за ймення моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, — той багатократ но одержить і успадкує вічне життя” (Матвія, 19: 29). А Петро став казати Ісусу: “От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом”. Ісус відказав: “Поправді кажу вам: “Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи дітей ради царства божого, і не одержав би значно більше цього часу, а в віці наступному — життя вічне” (Марка, 10: 28—29; Луки, 18: 29—30). |
| НЕ ХОРОНИ СВОЇХ БАТЬКІВ! |
І промовив до одного Ісус: “Іди за мною! І промовив до другого Ісус: “Іди за мною” |
| НЕ ПРОЩАЙСЯ З ДО МАШНІМИ! НЕ ХОДИ ЗА ПЛУГОМ! ЗАБУДЬ СВОЄ МИНУЛЕ! |
А інший сказав був: “Господи, я піду за тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми”. Ісус же промовив до нього: “Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається (не потрапить) до Божого Царства” (Луки, 9: 61—62). |
| НЕ ПРАЦЮЙТЕ! НЕ ПРЯДІТЬ! | “Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, — не працюють і не прядуть” (Матвія, 6: 28). |
| ЖЕБРАКУЙТЕ! | “Був жебрак один Лазар, що лежав під ворітьми багатого, струпами вкритий, і бажав (!) годуватися кришками, що зо столу багатого падали, (аніж працювати — П. С.) Умер жебрак і на Авраамове лоно віднесли його анголи. Умер же багатий, терплячи муки в аду” (Луки, 16: 20—23). |
| НЕ ПРЯДІТЬ! НЕ ТЧІТЬ! |
“Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть” (Луки, 12: 27). |
| НЕ СІЙТЕ! НЕ ЖНІТЬ! НЕ ЗБИРАЙТЕ УРОЖАЙ! |
“Погляньте на птахів небесних, “Погляньте на гайвороння, |
| НЕ ЖУРІТЬСЯ (НЕ ДУМАЙТЕ) ПРО СВОЄ ЖИТТЯ! НЕ ДУМАЙТЕ ПРО СВІЙ ОДЯГ! |
“Не журіться про життя, — у що ви зодягнетеся. Бог Ізраїля краще зодягне вас. І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього люди цього світу шукають” (Луки, 12: 22, 28—30). |
| НЕ ДУМАЙТЕ ПРО СВОЄ ЖИТЯ! НЕ ДУМАЙТЕ ПРО ЇЖУ І ПИТТЯ! НЕ ЖУРІТЬСЯ ПРО СВОЄ ТІЛО! НЕ ЖУРІТЬСЯ ПРО МАЙБУТНЄ! |
“Не журіться про своє життя — “Уважайте, щоб ваші серця не обтяжу - валися життєвими клопотами” (Луки, 21: 34). |
| НЕ ЗАОЩАДЖУЙ ГРОШЕЙ! СТАНЬ ЗЛИДАРЕМ | “Не складайте собі скарбів на землі” (Матвія, 6: 19). Спитав Ісуса один: “Учителю, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?” Ісус же йому відказав: Знаєш заповіді: Не вбивай Не чини перелюбу Не кради Не свідкуй неправдиво Шануй свого батька та матір Не кривди (не ображай). А він відказав Йому: “Учителю, — це все виконав ще змалку”. Ісус же поглянув на нього з любов’ю, і промовив йому: “Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай — і матимеш скарб ти на небі. Потім приходь та йди слідом за Мною”. І сказав Ісус своїм учням: “Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!” (Марка, 10: 17—23) |
| БУДЬ БІДНИМ! | А той відказав: “Усе це я виконував від юнацтва свого”. Ісус промовив до нього “Одного тобі ще бракує: розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, та й іди слідом за мною!” (Луки, 18: 18—22) |
| ВІДМОВСЯ ВІД УСЬОГО, ЩО МАЄШ! |
“Кожен, хто не зречеться усього, що має, “І хто не піде за мною слідом, той мене недостойний” (Матвія, 10: 38). “ХТО НЕ ЗО МНОЮ,ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ!” (Матвія, 12: 30). “Як хто служить мені, хай той іде за мною, і де я, там буде й слуга мій” (Іва на,12: 26). |
| ЗРЕЧІТЬСЯ САМОГО СЕБЕ! | “Коли хоче хто йти слідом за мною, — хай зречеться самого себе” (Матвія, 16: 24; Марка, 8: 34; Луки, 3: 23). |
| ЗНЕНАВИДЬТЕ СВОЮ ДУШУ! | “Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж зненавидить душу свою на цьому світі, — збереже її у вічне життя” (Іва на, 12: 25). |
| ЗГУБІТЬ СВОЮ ДУШУ! |
“Хто хоче душу зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже” (Луки, 9: 24). “Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за мене погубить душу свою, — той знайде її” (Матвія, 10: 39). |
| НЕ СПАСАЙТЕ СВОЄЇ ДУШІ! |
“Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, “Хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, |
| ЖЕБРАКУЙТЕ! |
“Просіть — і буде вам дано, стукайте — і відчинять вам, “Хто просить у тебе — то дай” (Матвія, 5: 42). “Просіть, і буде вам дано, стукайте — і відчинять вам! Кожен, хто просить, одержує, |
| ПРОКЛИНАЙТЕ! |
“А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, “А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, |
| РАДІЙТЕ, КОЛИ ВАС ЗНЕНАВИДЯТЬ ЛЮДИ! | “Блаженні ви будете, коли люди вас зненавидять, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім’я ваше... Радійте того дня й веселіться — нагорода бо ваша велика на небесах. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре!” (Луки, 6: 22 —23, 26). |
ЗАПОВІДІ РАБСЬКОЇ СВІДОМОСТІ І ЖИТТЯ
| ЛЮБІТЬ СВОЇХ ВОРОГІВ! | “Любіть ворогів своїх!” (Матвія, 5: 44; Луки, 6: 27, 35). |
| НЕ ПРОТИВТЕСЬ ЗЛОМУ! | “Я вам кажу: не противитись злому!” (Матвія, 5: 39) |
| ЗАОХОЧУЙ ЗЛО! НЕ ПРОТИВТЕСЬ НАСИЛЛЮ! |
“І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, — підстав йому й другу! (Матвія, 5: 39). |
| ВІДІБРАНЕ НЕ ПОВЕРТАЙ! | “А хто хоче забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому!” (Матвія, 5: 39—40; Луки, 6: 29). |
| ПОЗИЧЕНЕ (У ТЕБЕ) НАЗАД НЕ ЖАДАЙ! | “Від того, хто твоє забирає, — назад не жадай!” (Матвія, 5: 30). “Позичайте, не ждучи нічого назад! А коли позичаєте тим, що від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка?” (Луки, 6: 35, 34). |
| БЛАГОСЛОВЛЯЙТЕ ТИХ, ХТО ВАС ПРОКЛИНАЄ! РОБІТЬ ДОБРО ТИМ, ХТО ВАС НЕНАВИДИТЬ! МОЛІТЬСЯ ЗА ТИХ, ХТО ВАМ КРИВДУ ЧИНИТЬ! |
“Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, “Добро робіть тим, хто ненавидить вас” (Луки, 6: 27). “Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто вам кривду чинить!” (Луки, 6: 28). |
РЕЛІГІЙНА КЛЯТВА СИНІВ ІЗРАЇЛЕВИХ
(Друга книга Мойсея: Вихід, 19)
Третього місяця після виходу Ізраїлевих синів із єгипетського краю, прибули вони на Сінайську пустиню (1). І отаборився там Ізраїль навпроти гори (2). А Мойсей увійшов до Бога (Ізраїлю). І гукнув до нього Господь із гори: “...Звістиш синам Ізраїлю: (3). Коли послухаєте мого голосу, і будете дотримувати заповіту мого, то СТАНЕТЕ МЕНІ ВЛАСНІСТЮ БІЛЬШЕ ВСІХ НАРОДІВ, бо вся земля — то моя! (5). А ви станете мені ЦАРСТВОМ СВЯЩЕННИКІВ та НАРОДОМ СВЯТИМ. Оце ті речі, про які будеш говорити Ізраїлевим синам” (6).
І прибув Мойсей, і покликав старших народних, та й виклав перед ними всі ті слова, що Господь наказав був йому (7). І відповів увесь народ разом: “УСЕ, ЩО ГОСПОДЬ ГОВОРИВ, ЗРОБИМО!’” А Мойсей доніс слова (ізраїльського) народу до Бога (Ізраїлю) (8).
Знайомлячись з цими заповідями, бачимо, що підступніших заповідей не мала жодна релігія в світі за всю історію існування людства, а нинішній “розвиток” християнства в Західній Європі є звичайний відхід від основ євангельського абсурду. Саме Західна Європа прославилася масовими протестантськими рухами: кальвінізм і лютеранство — це протест проти традиційного уявлення про “християнське співіснування”. Руйнувалися держави і навіть імперії, коли їхнє населення розпочинало жити “по-християнськи”. Де тепер Велика Римська Імперія, де освічена і культурна Греція, де могутня і древня Русь-Україна, військо якої примушувало християнських завойовників з Візантії та Риму трястися з переляку? Варто було б зазначити основи християнської ідеології: християнські завойовники жили за заповідями Старого заповіту, а серед завойованих і поневолених народів поширювали смирення, покору і рабське ставлення до світу, яке проповідує Новий заповіт. Найкращим доказом нежиттєвості і неприродності заповідей Нового заповіту є незаперечна істина, що за всю майже двохтисячолітню історію панування християнства не з’явилося жодної країни чи держави, яка б ризикнула беззастережно розпочати жити за Євангеліями, відмовившись від віковічних законів і конституцій, випробуваних складним громадським життям.
Якось Ф. Нітше зауважив у своїй філософській праці “Антихрист або Прокляття християнству”, що “по суті, був тільки один християнин і той був розіп’ятий на хресті. Те, що з цього часу почало називатися “Євангелією”, було вже протилежністю його життя... “Християнським” може бути лише таке життя, яким жив Ісус... Учні Учні Ісуса були далекі від того, щоб вибачити (ворогам) смерть свого вчителя, — це було б поєвангельськи, — або віддати себе на таку ж, чи більш жорстокішу страту з ніжним і лагідним серцем. Але випливло на поверхню зовсім неєвангельське почуття — почуття помсти до тих, хто розіп’яв Ісуса… “Не судіть!” — говорять християни, але самі від- правляють в пекло все, що стоїть у них на шляху… Світ, в який нас веде Євангелія — це світ бідних, хворих і жебраків…”
По-перше, Ісус (якщо визнати його існування) не створив окремої, відмінної від юдаїзму релігії, а був (за євангеліями) звичайним юдейським протестантом. Він не виступив проти жодного релігій-ного догмату чи культу юдаїзму, а лише пропонував деякі відмінні
норми поведінки, які повинні були руйнувати усталені юдейські звичаї і традиції. На противагу старозаповітній заповіді “кров за кров” він висунув заповідь — “не протився насиллю (злу)!”. Пока-жіть на прикладі, яка з “християнських” держав хоч раз виконала цю ісусівську заповідь, а виконавши, продовжила своє існування, як незалежна і самостійна держава?.. Та й навіщо далеко ходити? Візьмемо для прикладу “християнське” життя Ісуса, аби спростува-ти поняття “жити, мислити і поводитися по-християнськи”...
Шануючи світлий розум відомого німецького філософа, мусимо, однак, розвіяти поширений міф про те, що Ісус був “християнином”. Та й сам Нітше зазначає: “вже саме слово “християнство” є непорозумінням”. Як немає в світі двох повністю подібних зовні людей, так і немає бодай двох сповідників Нового заповіту, які були б одностайні, проповідуючи основи “християнського життя”. А тепер звернемося до помилкового висловлювання Нітше про те, що “християнським може бути лише таке життя, яким жив Ісус.”
По-перше, Ісус (якщо визнати його існування) не створив окремої, відмінної від юдаїзму релігії, а був (за євангеліями) звичайним юдейським протестантом. Він не виступив проти жодного релігій- ного догмату чи культу юдаїзму, а лише пропонував деякі відмінні норми поведінки, які повинні були руйнувати усталені юдейські звичаї і традиції. На противагу старозаповітній заповіді “кров за кров” він висунув заповідь — “не протився насиллю (злу)!”. Покажіть на прикладі, яка з “християнських” держав хоч раз виконала цю ісусівську заповідь, а виконавши, продовжила своє існування, як незалежна і самостійна держава?.. Та й навіщо далеко ходити? Візьмемо для прикладу “християнське” життя Ісуса, аби спростувати поняття “жити, мислити і поводитися по-християнськи”…
Єдиним суспільством, в якому найповніше розцвіли майже усі християнські ідеали, зокрема заповіді Ісуса Христоса, був кривавий і людожерний “комуністичний режим”. Юдо-християнські заповіді християни і комуністи розуміли і виконували кожен по своєму. “Люби Бога свого”: християни любили свого Ісуса в людському тілі, комуністи — Леніна; “Люби ближнього свого”: християни любили лише християн і жебраків, комуністи — комуністів і жебраків (люмпен-пролетарів)
*... Порівняймо тепер “релігійні” тексти комуністів і християн, щоб наочно пересвідчитись, що це — “одного поля ягоди” і, що без християнства не було б комунізму, а “привид комунізму” і “привид християнства” — це один і той же “привид”, який вже вийшов за межі Ізраїлю та Європи в Азію, Африку та Америку.
| “Інтернаціонал” комуністів | “Новий заповіт” |
“Вставай, проклятьем заклейменный, Весь мир голодных и рабов... Весь мир насилья мы разрушим До основанья, а затем Мы наш, мы новый мир построим, Кто был ничем, тот станет всем!” |
Блаженні злидарі — Царство Боже бо ваше (у ап. Матвія, 5: 3 — “Блаженні убогі духом”...) Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Горе ж вам, багатіям,... (Луки, 6: 20—25) Бог вибрав НЕМІЧНЕ і НЕМУДРЕ світу. І НЕЗНАЧНИХ вибрав, щоб значне знівечити! (1Кор., 1: 27—28) |
ЩО ОЗНАЧАЄ “ЖИТИ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОСОМ”?
“Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре!” (Луки, 6: 26)
Для початку необхідно відкинути всі розповіді “християнських” книжників про позаізраїльське життя Ісуса і про те, що він ніби-то ходив за знаннями і вмінням в Індію до індусів і буддистів, а на зворотньому шляху забрів до японських самураїв та нін-зя і випадково познайомився з релігійною магією народу майя. Не помічають прихильники “ісусівського юдаїзму”, як цими балачками жорстоко і однозначно принижують розумові і практичні здібності свого “єдиного божества” Ісуса-Яхве... З цих побрехеньок виходить, що Ісусу не вистачало власного таланту бути неперевершеним, всезнаючим і всевміючим “богом”. Якщо це й справді народився “бог” чи навіть “син божий”, то всемогутності йому б не довелося позичати у звичайних смертних, тим більше у сповідників інших, нехристиянських, релігій. А щодо його дитинства, то “бог” навіть з пелюшок повинен бути “богом” і без спеціальної підготовки з перших подихів повинен був проповідувати свої “премудрі” притчі, почавши “виховання жидів” зі своїх домашніх, не говорячи вже про вміння творити чудеса і сеанси масового зцілення. Це — між іншим...
Про дитинство Ісуса з євангелій відомо лише те, що він був неслухняним синочком і байдуже ставився до своїх земних матері Марії та вітчима Йосипа. Він неодноразово непокоїв свою матір постійним непомітним своїм зникненням і вештанням серед незнайомих людей...Про Ісусових друзів і подруг дитинства єванге-лії нічого не повідомляють... Очевидно, що серед однолітків друзів він не мав. Отже, діти позбавленні нагоди пожити “дитинством Ісуса” чи рівнятися на Ісусика, якщо не брати до уваги відлучення з дому без батьківського дозволу...
Щодо життя дорослого Ісуса, мусимо зауважити, що воно було постійним запереченням його ж “заповідей”. Згадаймо його заповідь “Не протився злому!” і його бешкетування в синагозі (Марка, 11: 15). А його дружня прогулянка і розмова з Дияволом в пустелі протягом 40 днів подане в євангелії як безсиле і принизливе ухиляння звичайної людини від домагань сильнішого і всевладно-го господаря всесвіту: “І Диявол вивів Ісуса на гору високу, і показав Йому всі царства на світі, і сказав Йому: “Я дам тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю її кому хочу. То ж коли Ти поклонишся переді мною, то все буде твоє”. І повів (Диявол) Його в Єрусалим і на наріжнику синагоги поставив...” (Луки, 4: 5—9). Чи дозволив би Бог зі собою забавлятися, як з лялькою, та ще й своєму супернику?...
Неохайні та нечистоплотні люди можуть серед висловлювань Ісуса-лікаря знайти слова і вчинки, які виправдають їхню неохайність: “...перед обідом Ісус перш не обмився” (Луки, 11: 37—38). “...деякі з учнів Ісуса їли хліб руками “нечистими”, тобто невмитими. Бо усі юдеї не їдять, якщо старанно не вмиють руки. І запитали вони Ісуса: “Чому учні твої хліб споживають руками нечистими?” (Марка, 7: 1—5). Ісус їм відказав: “Їсти руками невмитими, — не опоганює це людини!..” (Матвія, 15: 20).
Чи є прикладом нормальних стосунків дітей з батьками пащекування Ісуса до матері на одному з весіль: “Чого тобі, жоно, до Мене?..” Чи “богу” все дозволено?
Ісус неодноразово повторював учням заповідь: “Шануй своїх батька та матір”, та коли його мати Марія і його брати прийшли до нього під час його проповіді, не звернув на них ніякої уваги та ще й образив. Ось як про це описано у “високоморальній” християнській Біблії:
“І прийшли мати Його та брати Його і викликали Його. А народ кругом Нього сидів. І сказали йому: “Мати Твоя, брати і сестри Твої Тебе питають”. А Ісус їм відповів: “Хто Моя мати й брати?” І поглянувши на тих, що круг нього сиділи, сказав: “Ось мати Моя та брати Мої!..” (Марка, 3: 31—34; Луки, 8: 19—21).
А як же тоді заповіді: “Шануй своїх батька та матір” і ” Люби брата свого”? Якщо знайдуться такі батьки, які в цій розмові не помітять образи, завданої Ісусом своїй матері та рідним братам, то побажаємо таким батькам, щоб їхні діти говорили подібно і про них на людях (за Ісусом)...
Мовчать християнські попи про причину приходу його рідних, бо євангеліє говорить: “Коли Його ближчі (домашні) почули, (що він з’явився — П. С.), то вийшли, щоб узяти його, бо говорено, ніби він НЕСАМОВИТИЙ” (Марка, 3: 21). Диму без вогню не буває. Та й хто краще матері може знати свою дитину? Мовчать і про те, що “не вірували в Ісуса навіть брати Його” (Івана, 7: 5).
В усіх євангеліях Ісуса називають “учителем” (“рабином”), але з виховної практики відомо, що достойний учитель ніколи не буде вчити своїх учнів одних правил поведінки, в той час як сам поводитиметься по-іншому. Щодо педагогічного хисту Ісуса, то його “євангельське життя” часто є запереченням його ж “науки”.
Відомо, що так звані головні заповіді християнства: “люби Бога свого” і ” люби ближнього свого” однозначно перекриваються однією лише заповіддю, яку проголосив Ісус, — “ЛЮБИ ВОРОГА СВОГО”. Чи не означає це, що віднині вірні “християни” повинні любити не лише усіх земних своїх ворогів, але й Диявола, який вважається запеклим ворогом Ісуса? І якщо ця заповідь не є жорстоким жартом і збиткуванням над християнами, то нехай би сам “бог” Ісус Христос на власному прикладі показав, як треба правильно “любити свого Ворога”; нехай обніметься із Дияволом і поцілується і нехай переконає усіх християн зробити те ж саме...
Який би тоді мир та злагода на Землі настали!.. Але ж ні! НЕ ХОЧЕ ІСУС ПОЛЮБИТИ СВОГО ВОРОГА, ДИЯВОЛА!, не хоче молитися за Сатану і добро чинити Антихристу. Це б було по-християнськи! Тоді чому християни залякують мирний люд, що повинен прийти Ісус і знищити усіх своїх ворогів і нехристиян? Чому базікають про постійну і непримиренну боротьбу Ісуса з Дияво-лом, Добра і Зла, не вміючи належно оцінити, що є “Зло” і що є “Добро”... З цього й постають жорстокі християнські війни і суперечки, які ніколи не припиняються...
Отже, жити життям Ісуса — це блукати по світу непрацюючим жебраком і бездомним “бомжом”; жити неодруженим, без рідні і без дітей, без власності і без душі...
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira