По християнству, людина живе на землі всього один раз і після земної смерті потрапляє навічно або в Рай або в Пекло. Ідея приходу рано чи пізно в якісь нескінченний за часом стаціонарний стан (Рай, Пекло) рівнозначна ідеї повної смерті. Адже що таке життя?
Це постійна зміна станів, це те, що має початок та кінець.
В Раю чим людина займається?
Отримує задоволення від чогось, припустимо, від близькості з Богом і від Божої любові. Але це відбувається не день, не рік, не тисячоліття, а ВІЧНО. Ніяких переживань, страхів, боротьби, переходів в інші світи, нічого. Одне і теж, вічно. Вічний застій.
Яка мета і сенс життя в Раю?
Життя в Раю безцільне та безглузде.
В Пеклі те ж саме. Нескінченні за часом муки. Який в них сенс?
Навіщо християнському Богу вічне Пекло та вічні муки? У цьому немає сенсу.
Язичницька ідея багаторазових життів, перевтілень (реінкарнацій) та переходів з одного світу в інший є набагато розумніша і цікавіша ідеї християнського нескінченного Раю та Пекла.