Рідновірські роздуми

...Одним із головних завдань обох гілок українського рідновірства–як однобожників (РУНВіра), так і багатобожників (язичників) в релігійно-етичному та релігійно-політичному плані мало би стати діяльне сповідування концепції дійсного рідновірства. Тобто, концепції національного пріоритету, як верховенства свого – РІДНОГО національного у діяльності своїх конфесій. Тобто, справжнє і діяльне рідновірство у всіх сторонах українського життя.

І РУНВіра, і язичники, якщо вони називають себе українськими рідновірами, повинні визнати наріжними цінностями рідновірства наступне:

по-перше: головним принципом рідновірства слід визнати те, що визначено в його назві. Захист, розвиток та утвердження свого – рідного (національного) у всіх сферах життя і не лише у релігійній. Але, в релігійній сфері – всамперед. Тому, не може сповідуватися принцип якого-небудь космополітичного рідновірства. Рідновірством може бути лише те, що причетне до конкретної нації.

Інакше це – не рідновірство, а ще одна інтернаціональна віра, чергове космополіт-вірство на кшталт християнства. Слід заявити чітко: рідновірство є антиподом космополітизму. Тому обидві гілки українського рідновірства можуть сповідувати лише ідеї українського рідновірства. НЕ може бути слов'янського рідновірства, оскільки немає слов'янського народу. Як не було й "совєцкого" народу. Але, були, є і будуть слов'янські народи.

по-друге: слід визнати, що чужовірство на українській землі існує, або може фігурувати у двох виглядах:

1) як різноманітні інтернаціональні віри (іслам, буддизм, християнство), а також

2) як рідновірські релігії чужих народів – російське, тобто угро-фінське, (хоча воно часто фігурує під маскою славянскава), польське, грецьке язичництво, зороастризм, іудаїзм і т.д. Ці релігійні конфесії є і мають бути визнані чужовірськими для кожного українського рідновіра – як для однобожника, так і для багатобожника. Не залежно від того, інтернаціональні вони чи національні релігії інших народів. Незалежно від того, є вони монотеїстичними чи політеїстичними. Для українця це все – чужовірство.

по-третє: Українським Рідновірством є лише те, що ставить на перше місце інтереси української духовності та українського народу як у релігійній, так і в будь-якій іншій сфері народного життя. Тобто РІДНИЙ нам – український національний пріоритет,

по-четверте: принцип рідновірства передбачає поборення обома гілками Українського рідновірства: одно- та багатобожниками на території України всіх структур, які виступають проти українства у будь-якій зі сфер нашого життя: економічній, політичній, а, в першу чергу, релігійній. Лише в українській державі будь-який українець зможе себе самореалізувати як індивід, як частина своєї родини та як представник української спільноти;

по-п'яте: українські рідновіри мають співпрацювати з рідновірами інших країн. Але це співробітництво можливе лише з тими рідновірами, які визнають справедливими і підтримують на Дажбожій Українській землі Український національний пріоритет. Тобто верховенство рідних національних релігійно-духовних, політичних, економічних та будь-яких інших інтересів українського рідновірства та всього українського народу в цілому на своїй Святій Землі Дажбожій – в Україні. Якщо релігійна спільнота не керується принципом рідного, тобто національного пріоритету, вона не може вважатися рідновірською. Це – звичайне чужовірство.