Їм чуже почуття кохання

Вони потрапили на Землю напевне з Космосу — у вигляді космічної пилюки. Інакше у них не існувало б легенди про сотворення їх з пороху земного (Б., 1М, 2: 7). Прибульці були мало подібними на людей — корінних мешканців Землі, тому найпершим їхнім завданням було — у зовнішності якнайшвидше набути людських рис.

Та це вдавалося не одразу. Цей процес розтягався на тисячоліття. Вони всіляко намагалися спаруватися з людськими жінками, а проникаючи в людські спільноти, підсовували людським чоловікам своїх жінок... І в них дещо виходило: потрапивши в середовище жовтих людей, вони (у дітях, онуках, правнуках…) ставали жовтими, опинившись між чорними – так само у нащадках — чорними, а серед білих людей ставали згодом білими. Вони ретельно переймали людські національні мови, аж до вимови говірок(!) — настільки, що корінному жителю важко було не визнати замаскованого прибульця за свого. Вони перехоплювали манери, норови, звички, поведінку людей, мавпуючи їх з точністю аж до безглуздя. Вони прибирали собі людські імена, взамін підсовуючи їм свої через опосередкованість накинутого людям свого прибульського маланського світогляду, зафіксованого у чорній «книзі-книг», яку духовно ошукані тепер звуть «суперкнигою». І все це для того, щоб жити за рахунок людей – підживлюватися їхньою духовною та фізичною енергетикою, перетворюючи людське рухоме й нерухоме майно у проценти, поступово ним опановуючи.

Єдине, чого вони так і не змогли збагнути і заволодіти, це те, що у людей неможливо відняти; його неможливо помацати, купити чи зважити, — звичайнісіньке людське кохання.

На фізіологічні особливості, а точніше — відмінності прибульців звернув свою увагу лікар-хірург, уролог і психофізіолог М. Ю. Торопов. Про ці відмінності він, зокрема, зазначає, що у носіїв цих особливостей розвинена ліва півкуля головного мозку, що відає дискретним, абстрактно-логічним мисленням. У той час, як у людей більше розвинена права півкуля, яка керує їхнім емоційно-духовним станом. Прибульці стають хорошими математиками, шахістами, добре прораховують багатоходові комбінації для обману людей (брешуть тільки завдяки лівій півкулі). Натомість у прибульців відсутні поняття про честь, совість, батьківщину, добро і зло, що знаходяться у віданні правої півкулі, яка у них не розвинена. Замість цих категорій у них є тільки категорії „вигідно” або „невигідно”.

Тому, впровадившись у людське середовище сотні літ тому, вони не збагнули, що таке кохання, і досьогодні. Вони просто не знають що з цим явищем робити, як його й до чого пристосувати, в що перевести. От не дається їм воно, і все!

Але їм стало зрозумілим одне: для них це — непотріб. А якщо для них непотріб, то ж нехай воно буде непотрібом і для людей.

І полинули з усіх радіо FM-ів різні їхні співанки про це, пісні-роздуми. Так, наприклад, Вєрка Смердючка спочатку співає: „Любовь вам — не трали-вали! Любовь для того, чтоб её отдавали”, а потім суперечить сама собі: „Любовь для того, чтоб её принимали”. Ненабагато Вєрку випередила й усім відома Алла Борисівна, яка розмірковує, співаючи: „Это любовь, что без денег делает тебя богатым!!!” Тут ми бачимо спробу авторів пісні прив’язати людське почуття до грошей, але їм це не вдається.

Автори пісні, яку виконує Леонід Агутін вирішили перевести кохання в... проценти! Тому в ефірі чуємо: „Сто процентов любви – это грубый подсчёт. Сто процентов любви и немного ещё!” А от усім відома колишньоукраїномовна співачка Ірина Білик вирішила з людським почуттям взагалі не панькатися і заспівала на всю Україну: „Любовь — яд!” — коротко і ясно. Тобто попередила своїх: не намагайтесь, єгудими, з’ясовувати, що воно таке, а то отруїтесь і всі повиздихаєте!

Ось такі міркування виникають у прибульців про наші піднесені духовні почуття на ймення любов! Отож, кохаймося, чорноброві, та не з... і не впускаймо їх до себе. Бережімо свій Рід! А вберігши його, виживемо (витіснимо) з нашої землі й цих недоумкуватих прибульців. Слава Українському Роду!