1942: у Києві гестапо заарештувало Олену Телігу

Олена Теліга народилась 1907 року і жила в українській родині у Санкт-Петербурзі. Однак не зважаючи на своє коріння, її сім’я все одно розмовляла вдома російською. Здобуваючи освіту вона вивчила французьку та німецьку, проте не українську. Перші спроби пера відбулися ще до досягнення 10-ти річного віку.

 У 1917 батька письменниці переводять до роботи у Київ, де вони потрапляють у вир українського відродження. Її батько стає міністром в уряді УНР. Після провалу УНР спочатку тікає її батько та один з братів. А за кілька років через постійні цькування змушена покинути Україну і Олена з матір’ю та ще одним братом. 

З Польщі вони перебираються до Подєбради, що у Чехословаччині. Там Олена готується до вступу до Українського Педагогічного інституту ім. М.Драгоманова. Разом з тим знайомить з українським культурним осередком Євгеном Маланюком, Наталією Лівицькою-Холодною, Оксаною Лятуринською, Олегом Штулем.

У Празі вона знайомить та одружується з Михайлом Телігою, в минулому старшиною армії УНР. Вперше її вірші виходять друком на сторінках "Літературно-Наукового Вістника".

Після студентських років вони з чоловіком переїжджають до Варшави. Тут Олена стає членом «Вісниківської квадриги», навколо якої гуртується українство в еміграції. Вона активно цікавиться діяльністю ОУН. Політичні переконання Олени формуються під впливом злету та падіння Карпатської України.

Друга Світова війна застає Олену у Варшаві, де вона пригнічена рабською поведінкою поляків. У 1939 році стає членом ОУН., готує листівки, агітки, просвітницькі матеріали. У 1940 році ОУН починає готуватися до національно-визвольної війни на Західній Україні. А через рік Олена Теліга опиняється у рідному Києві. Там вона активно замається культурною та літературною діяльністю, редагує альманах «Літаври» та газету «Українське слово».

Активна діяльність ОУН привернула увагу німців. Спочатку розпочалися арешти на Житомирщині. Арештованих було розстріляно в грудні 1941 року. Після закриття альманаху та газети Олена відмовляється покинути Київ та продовжує займатися Спілкою письменників.

9 лютого 1942 року її арештувало гестапо у приміщення Спілки українських письменників.