Подія дня: народження Євгена Маланюка

  Гноблять, калічать, труять рід,
Ворожать, напускають чари,
Здається, знищено вже й слід,
Лиш потурнаки й яничари.
І ось — Стефаник і Куліш,
Ось — Коцюбинський, Леся — квіти
Степів страждальної землі,
Народу самосійні діти!
А то підземна загуде
Вулканом націй ціла раса —
І даром Божеським гряде
Нам Прометеїв дух Тараса.

(Невичерпальність)

1 лютого 1897 року народився український письменник публіцист Євген Маланюк. Виїхавши з України після поразки армії УНР він все своє життя провів у еміграції. Доля перекидала його до Польщі, Чехословаччини, Німеччини та Франції. Помер він у 1968 року у Нью-Йорку. Однак, не зважаючи на це доля України та її державності не полишала його ні на мить.

Головною темою його творчості стала українська державність та культура. Будучи учасником української революції 1917-1921 років, поет переживає, відчуває та усвідомлює як мало в Україні активних та свідомих, і натомість, як багато «малоросів» і «хохлів». Вважаючи, що тогочасна національна еліта не має цілісного бачення щодо майбутнього України, письменник покладає завдання пробудження свідомості та розбудови держави на поетів, як посередників між Богом та людьми.

Впродовж усього життя письменник з незгасаючим інтересом цікавився подіями в Україні, підтримував стосунки з українськими письменниками, дописував у літературні на політичні журнали. За його вплив на українських емігрантів та культурне середовище в УРСР, радянська влада приліпило до нього ярлик українського фашиста.

Поезія та проза Євгена Маланюка виходила друком у Польщі, Німеччині, США, Франції та Чехословаччині. І тільки в Україні широку відомість він здобув не так давно.