20 лютого 1905 року на Рівненщині народився український письменник, публіцист Улас Самчук. Цікаво, що він мав два офіційних прізвища: Самчук та Данильчук. В церковій метриці він записаний як Самчук, а в канадському паспорті як Данильчук.
Він навчався у двох початкових школах, українській гімназії та двох університетах (Бреслав та Прага), однак жоден з начальних закладів не вдалось закінчити. Спочатку завадила Перша світова війна та окупація поляків, потім мобілізація до польського війська, а ще пізніше акцент змістився на літературну діяльність.
Проба літературного пера відбулась під час навчання в Кременецькій гімназії, де Улас був редактором рукописних журналів. У 1923 році він намагаючись потрапити до Києва здійснив спробу перетнути польсько-радянський кордон, за що його було ув’язнено.
Після цього Улас виїжджає до Польщі, потім Німеччини та лише в Празі знаходить український літературний осередок. У 30-х роках він дописує до пропагандистських журналів ОУН, пише роман «Куди тече та річка» та «Марія». Подорожує по українських селах та містечках, агітує на Закарпатті за Карпатську Україну.
Після закінчення Другої світової війни переїздить до Торонто, де починається його другий період окупації. Тут він займається написанням спогадів. У книгах «На білому коні» та «На коні вороному» він детально розповів історію свого життя, чим завоював звання письменника-мемуариста.
Одним з найкращих творів Уласа Самчука вважається роман «Марія» про звірства радянського режиму та вбивство українського народу через Голодомор.