Таємничий острів

У повідомленнях арабських вчених IX ст. про землі давньої Русі було немало загадок для дослідників. Ціле століття, наприклад, шукали вітчизняні історики та археологи місцезнаходження великого острова, де, за арабськими джерелами, жили давні східнослов'янські племена, об'єднані назвою Русь.

З цього острова протяжністю «в три дні путі» Русь здійснювала наскоки на ворогів. Славнозвісний острів Давньої Русі вчені шукали ледве не на всій європейській території СРСР: від Балтики до Чорного і Азовського морів. Багато було запропоновано гіпотез, але острів так і не вдалося знайти.

За давніми описами, острів був лісистий та заболочений. Проте й такі детальні прикмети не допомогли історикам. Сталося це, можливо, з тієї причини, що нікому не спало на думку шукати острів на предковічній території Русі. Та й справді, як міг потрапити таємничий острів на суходіл? Інша річ, аби йшлося про острівець 10–15 кілометрів довжиною, тоді ще можна було б розраховувати знайти його на Дніпрі, десь в районі річки Росі. Ну, а острів завдовжки в 130–140 кілометрів?

Загублений острів давньої Русі все-таки нами було знайдено. Багато років «полювали» на острів краєзнавці, пробираючись в'язкими заростями боліт, стежками, які проклали борсуки у висохлім руслі старого Дніпра. Крок по кроку вивчали вони дніпровські притоки й дивні течії Ірдинського болота. Вивчали геологічну будову підвищень правого берега Дніпра нижче Канева і вище Черкас. В Ірдинському болоті, озерах та річці Тясмині знаходили уламки давніх кораблів, якорі та інші рештки судноплавства. І тоді виявилося: заплави річок Ірдині (від міста Сміли до села Мошни) і Тясмину (від Сміли до впадання її в Дніпро вище Кременчука) являють собою давнє пересохле річище Дніпра, яке було судноплавним тисячу і більше років тому. Нижче Канева Дніпро розходився на два розтоки, і правий з них, завширшки від одного до трьох кілометрів, був головним і судноплавним. Між двома розтоками й знаходився величезний, в 130 км довжиною, лісистий і заболочений острів.

Виявилося, що дехто із старих капітанів дніпровських пароплавів, лоцманів та рибалок знав про давній острів з народних легенд, які збереглися. Передавались навіть оповіді про воєнні походи, здійснені племенами Русі з цього острова.[40]

Старші люди розповідали, наприклад, що Черкаси, мовляв, були головним містом давньої Русі, що його тюркська назва, яка означає «люди армії», – це пам'ять про кінноту племені торків, що служила київському князю в боротьбі з печенігами та половцями. Розповідали про давні кінні стежки, що ведуть через болота на Чигирин, назва якого означає по-тюркськи «вихід». З Чигирина, можливо, виступала давня Русь в свої походи на землі Візантії. Звідси, з Чигирина (очевидно, за традицією), уже в XIV–XVIII ст. виступали в походи й українські козаки. Дніпровські капітани не знали про столітні пошуки таємничого острова істориками, а археологи не здогадались звернутися до них. Не знали про пошук острова і радянські льотчики, які пролітали над Дніпром: саме їм з повітря найлегше було відкрити острів. Ясного дня під крилом літака, як намальований, лежить, виблискуючи зеленню, в оточенні вод Дніпра, Ірдині й Тясмина острів нашої сивої старовини. На височині Дніпровського кряжа, по околицях острова немовби вартові історії стоять міста Канів, Черкаси, Сміла, Чигирин.

Вивченням таємничого острова займаються і вчені, і краєзнавці всіх поколінь. Юні слідопити збираються в походи на зниклий «острів» Русі, щоб розшукати рештки давніх кораблів, зібрати старі легенди про нього.[41]