На озера поверхні дуже густо
Промінчики танцюють молоді.
Мов Бог нам промовляє златоустий,
Багаття запаливши на воді.
Засліплюючи, блискає і грає,
І зайчиків пускає осяйних.
Виляскує в оцім земному раю
Беззвучний і веселий сонця сміх…
Вогненний сміх величного Дажбога,
Спів мовчазний, що злотом тче зорю…
Охоплений багаттям, до знемоги –
Співаю, усміхаюсь і… горю!
29.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira