Матінці природі

Тобі приходжу уклониться,
Як ницість душу обляга…
Добра високого кринице,
Моя природо дорога.

Де цінності духовні в тебе
Велінням свячені Богів,
Де справжнє злото – сонце в небі,
А срібло – розсипи снігів.

Де вищаєш душею сам ти,
Не ходиш із ножем, як тать.
Де зір чарівні діаманти
В короні місяця ряхтять.

Комусь нечуване і нове –
Знамення Божого привіт –
В Нью-Йорку садять ліс сосновий
Щоб менш падлючим став цей світ.

Наживи мафіозні дони,
Природи вбивці, це – для вас!
Грядуть вам всім армагеддони
В Перуном визначений час!

23.12.7520 р. (Від Трипілля) (2012)