Чорт

Приглянувся ксьондз-добродій
До чужої жінки.
Посилає що день божий
Фіги та родзинки.

Посилає, все питає,
Коли згода буде?
Коли її чоловіка
Удома не буде?..

Але жінка не з тих жінок:
Подарунки брала,
А ксьондзові усе-таки
Слова не давала…

Далі видить: треба дати –
Нічого робити!
Тілько вона замишляє
Ксьондза підголити…

Каже мужу. Муж навмисне
Зрання виїжджає,
А вона тут повну скриню
Сажі насипає.

Насипала, зачинила,
В печі розпалила
Та нібито на вечерю
Ксьондза запросила.

Ксьондз приходить, скинув габіт,
Жарти починає…
Помаленьку, помаленьку,
Вже й перевертає…

Помаленьку, помаленьку,
Ба, вже і за діло…
Аж тут раптом коло хати
Щось загуркотіло.

«Ах, нещастя! – жінка каже, –
Кінець мого віка!
Чи не лихе ж притащило
Мого чоловіка!

Іскидайте живо шмаття,
Живо розбирайтесь,
Та от скриня коло лави,
У скриню ховайтесь!..»

Ксьондз скидає, й помагає
Сама господиня,
І в минуті з голим ксьондзом
Зачинилась скриня.

Входить в хату і господар,
Нібито не знає;
Постелив собі на скрині
Та й спати лягає…

Лежить собі на тій скрині
Та й став промовляти:
«А що, жінко, та узавтра
Тра скриню продати.

Коло нас тут недалеко
Торговиця буде,
Повезу її, до лиха,
Може, куплять люди!»

«Нащо тобі продавати? –
Каже молодиця, –
Нехай собі буде вдома,
Може, пригодиться!»

«Пригодиться, пригодиться…
А знаєш мовчати?
То ж не твоя, моя скриня!
Я хочу продати!»

І обоє господарі
Разом замовчали;
Помовчали, помирились
Та й позасипали…

Устав рано пан господар,
Коні запрягає,
Вивалює на віз скриню,
Коні поганяє.

Їде собі на ярмарок
Скриню продавати…
Але їде пан з жоною
До костьолу, знати…

Оглядає та й питає:
«Що везеш, Іване?»
«Везу скриню, – Іван каже, –
В скрині чорта, пане!»

А тут пані обернулась
Та й панові каже:
«Poproś, duszko, tego chłopa,
Niechaj on pokaże!»

«А який то чорт у тебе?
Покажи, Іване!»
«Дайте хіба рублів копу,
То покажу, пане!»

Вилічив пан йому гроші,
Іван ізлізає,
Бере гроші у кишеню,
Скриню відмикає.

Як вискочить ксьондз із сажі!..
Боже, твоя воля!
Світу божого не бачить,
Біжить через поле!..

А тут пані у долоні:
«Ach moje serduszko!
Popatrzaj się, popatrzaj się!
Jeszcze j samiec, duszko!..»