Десь там, за межами себе, я вчуся вгадувати Долю,
Де Пращури мої плетуть невипадковостей вервечку,
Де немовлята моїх днів непрожитих - прозоро - голі
Малюють пучками на склі життя таємний безкінечник,
Де павучки моїх чуттів чатують в плетиві цілунків,
Де ластівки моїх очей здивовано злітають вгору,
Де хтось чека мене давно, де, зазирнувши за лаштунки,
Побачиш світ, і цвіт, і слід себе в надзоряних просторах.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira