Я чула нині, як говорять квіти...
Схиляють тихо лагідні голівки
До білого вікна... там вічне Сонце!
Воно почує їх розмову щиру -
І відгукнеться золотом весняним,
І співом вітру, й шепотінням трав!
Як хочеться їм вірити! І жити,
Торкаючи корінням землю щедру,
А квітом серця Сонце обіймать!
с.Кириївка, Житомирщина
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira