літо

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту.

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту.

Ліс, річка, свіжі овочі та фрукти – що може бути краще? Проте не всі мають змогу влаштувати собі літні канікули, і багато українців змушені залишатися в задушливих містах.

Літо в самому розпалі, середина теплого і спекотного літа, яке дарує нам теплі ясні дні, та які будуть приємними спогадами зігрівати нас холодною зимою і пізньої осені. Ще час від часу

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль — лісів, гаїв, берегів річок — линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями».

І природа, і люди зачекалися літа. А точніше — тепла. Не мінливого, не локального, а стабільного. І не в окремі дні та в деяких регіонах, а по всій території України. І таку надію в останній

Несподіване осіннє потепління у народі здавна називають “бабиним літом”. Але чому була вигадана саме така назва?

З давніх-давен цей день мав магічне значення і в Україніі влаштовували різні масові гуляння і містичні обряди.

Перший літній місяць в народі називають полудень, рум'янець, різноцвіть, сінокісник, перволіть, кресник, світозар, сонцекрес, червень та інші. Всі ці назви червня підкреслюють природні явища,

У році є два сонцестояння: зимове та літнє.

У давнину все підпорядковувалось одному — Космічному Божественному Закону Всесвіту.

Дай, Дажбоже, цей добрий час,
На той рік діждати,
Щоб ми були здорові та веселі,
А святеє жито, щоб родило сито!

Колосся - золотаві крила літа...
Шепочуься із вітром юні стебла...
Ми разом тут... І хліба казка тепла
Несе до сонця наш цілунок світлий.

Я чула нині, як говорять квіти...
Схиляють тихо лагідні голівки
До білого вікна... там вічне Сонце!
Воно почує їх розмову щиру -

Персиком теплим
Сходить  під серцем
Місяць далекий…
Трепетні стебла
Хиляться в трави…

Сливи стиглі, мов сонцем налиті…
Краплі неба – їх очі блакитні…
Кличу доню із двору до дому…
Світ святий - батьківщина медова.

Пахне серпень чорнобривцями й маками…
Світ солодкий, як медяники мамині…
Стигнуть сливи… Кукурудза, мов сонечко
На долоньках у засмаглої донечки.

Тендітний пух вже вітру не боїться
У донечки в руках… Мов теплий вітер
Вона кружляє серед срібних квітів:
- Ти знаєш, я тепер  кульбаб цариця!

Поле прокидається
Росами вмивається,
Стука тепле сонечко
Людям у віконечко.