Червень - первісток літа

Перший літній місяць в народі називають полудень, рум'янець, різноцвіть, сінокісник, перволіть, кресник, світозар, сонцекрес, червень та інші. Всі ці назви червня підкреслюють природні явища, ознакою яких є буяння молодості людини, тварини та рослини.

 Ще одна версія припускає, що червень походить від слова “червець”. Саме в цей час з’являється сокоживна комаха - кошеніль (червець). З неї в давнину добували червону фарбу, якою фарбували давньоруські стяги. Її такох продавали сусіднім державам. Червенська фарба цінувалася насамперед за соковитий колір і практичну якість, позаяк він не вигоряв на сонці й не змивався водою. Цим барвником фарбували вовну, ткацькі вироби, лучку і навіть виготовляли жіночу пудру. Широке розповсюдження цього промислу, очевидно, сприяло офіційній назві місяця.

За іншою версією, місяць називається червень, бо у цьому місяці ягоди червоніють. Ще одна версія - найкрасивіший місяць року - все цвіте, яскраве, сочне, красиве, "червоне". Звідси й назва "найкрасивішого" - "червоного" місяця - Червень.

Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось чому червень ще називали «гедзнем», «кезднем», «бізднем» чи «безднем», позаяк під цю пору з'являються надокучливі ґедзі та сліпаки, котрі бунтують корів та коней. Деінде його йменували й «червивим місяцем» — порою розвитку гусені й шашелю. Тому в червні селяни намагалися не заготовляти деревину для житла, бо «воно швидко псуватиметься».

Співзвучна нашій мові назви червня деяких слов'янських народів: у білорусів - "червень", у поляків "червець", чехів - "чєрвєв". В Україні також побутувала й назва іюнь, походження якої науковці пов'язують з іменем давньоримської богині Юнони — покровительки дівчат, шлюбів, сім'ї та породіль, богині успіху та перемоги. Та в українській мові цій назві відповідає слово – юність, юнак, юний, що характеризує молодість людини, тварини та рослини.