Червень

І природа, і люди зачекалися літа. А точніше — тепла. Не мінливого, не локального, а стабільного. І не в окремі дні та в деяких регіонах, а по всій території України. І таку надію в останній декаді дав травень. Отже, червень заходить у дім природи з теплом.

Оскільки одного конкретного дня настання літа немає, тож існує кілька припущень щодо виникнення назви місяця. Одні дослідники пов’язують із достиганням, а точніше — почервонінням у цю пору фруктів, ягід, інші — з масовим цвітінням маків і різних червоних квітів. У етимологів своя версія. Вони стверджують, що назва «червень» виникла у зв’язку з тим, що саме у цей період у бджолиних сім’ях з’являються лялечки (черви). Ближче до цієї версії є припущення, що назва пішла саме від черв’яка, з якого у давнину виготовляли яскраву червону фарбу. Цю версію підкріплює і назва згаданого черв’яка — червець.

Однак давньоруська назва місяця нічого спільного з цими назвами не має. Ізок — саме так називали цей місяць наші предки, що по-слов’янськи означає «цвіркун». Саме у цю пору з’являється багато цвіркунів.

Та хоч би як там було, а в українській, білоруській і чеській уяві перший місяць літа має назву червень, а у польській — червець.

На побутовому рівні його часто називали місяцем-різноцвітом за буяння квітів, світлозаром — за довгий світловий день.

Червень особливий місяць для усього живого на землі: рослин, тварин, комах. Усі чекали цієї пори. Не випадково її називають ранком року. Тому використовують цей період ощадливо і з повною відповідальністю. Що люди, що інші живі істоти. Зокрема, для тварин, птахів — це період вирощування і виховання потомства. І в тих, і в інших виховання має дуже важливе значення. Тому із перших кроків у тварин і з перших вильотів у птахів батьки навчають дітей не лише добуванню їжі, а й заходам безпеки. Причому роблять це наполегливо, часто навіть окремо з кожним. Так вони готують їх до самостійного життя. Тільки одна птиця — мати-зозуля, як і батько-зозуль, не турбуються про своє потомство. Нанісши яєць, вони зайняті лише одним — кому б їх підкинути. Тому такі процеси, як висиджування, годування, навчання, для цих птахів чужі. Але популяції це не загрожує. Милосердний пташиний світ змирився з цим і приймає у свої сім’ї сиріт-зозуленят.

Та й у людей теж особливе ставлення до зозуль. Їхнє загадкове «ку-ку» — часто настільки заворожує, що ми і справді починаємо вірити, що призначене воно саме для нас. А насправді це звуки для спілкування. Зокрема «ку-ку» — це свого роду сигнал, який подає зозуль-він, а зозуля, почувши його, відповідає: «вік-вік». У такий спосіб зозуль ніби запитує зозулю: «Де ти?», а вона йому: «Я тут...». Тому чим далі вони перебувають один від одного, тим довше ми чуємо заворожуюче «ку-ку».

Загалом усі звуки, які видають птахи, — це лише склади їхньої мови, таємна розмова, якою вони спілкуються між собою. Так само і їхні співи, які у кожного виду птахів мають свої мелодії і загадкові «слова». Не випадково ми так зачаровуємося ними.

На жаль, у червні більшість птахів перестає співати, збільшуються турботи із догляду за дітьми. Спокій. Тиша потрібна і для малих звіряток. Тож червень вважається місяцем тиші. І дотримання цієї тиші, як і турбота про наших маленьких і часто беззахисних співмешканців, в одному Домі природи є нашим прямим людським обов’язком. Буваючи у лісах, біля водойм, у парках і скверах, не забуваймо, що внизу, у траві, вгорі, на деревах чи у кущах, живуть звірята, пташенята, які часто потребують нашої допомоги і захисту.

Тому, гуляючи із собаками, пам’ятаймо про це.