Кириївське літо

Сливи стиглі, мов сонцем налиті…
Краплі неба – їх очі блакитні…
Кличу доню із двору до дому…
Світ святий - батьківщина медова.

Вже на ганку натруджений тато
Буде Ліну Костенко читати,
Милуватись бузком біля хати,
Пити чай із меліси і м’яти.

А коли час прийде повечерять-
На вогні ми картоплю спечемо
І доріжку до неба простелить
З картоплиння багаття веселе!

Місяць юний притих у ставочку,
Вербам шиє сріблясту сорочку…
Мріє берег… Дідуневі груші
Зрять у безмір… Там пращурів душі

Вірять нам, зігрівають дороги,
Бережуть незнищенні пороги,
Стелять зорями виткану долю!
Світ святий… Батьківщина медова.