Ми не блудні сини,
Ми із житніх колось і барвінку.
Ми не блудні сини,
Хоч і довго хилилися ниць.
Ми молилися волі
І волали до неї одвіку,
Та волами брели
Чорним Шляхом Чумацьких зірниць.
Ми не раз ворогів
Переймали на битій дорозі,
За Вітчизну святу
Не жаліли життя козаки —
Лиш сумні матері
Передчасно сивіли в тривозі,
І червоним та чорним
Гаптувалися їх рушники.
Нам сьогодні роботи
По вінця, без міри і ліку,
І хоча не згасають
Тривожні вогні блискавиць,
Ми в дорогу далеку
На світанку новітнього віку
Напуваємо коней
Із вільних і чистих криниць.
facebook.com/Ridivira
twitter.com/Ridivira
plus.google.com/Ridivira