Ми не раби ми діти божі

Де б в християнстві не бував,
В яких би храмах не молився,
Рабську смиренність відчував,
Тож, з християнством не зріднився.

Я в християнстві опинився,
Бо охрестили немовлям,
Лиш в зрілім віці, геть звільнився,
Від впливу міфів християн.

Лиш народився, вже раб Божий,
Я, в християнстві є рабом,
Все усвідомивши, не згожий
Жити з диявольським клеймом.

Нам християнство нав’язали
Брехнею, підкупом, мечем,
До християнську Русь вбивали,
Хрестили смертю і плачем.

Віра в Христа, віра рабів,
Які ще й досі не прозріють,
Що є прислугою жидів,
І тих, хто з нас все багатіють.

Ми не раби. Ми діти Божі,
В омані, в християнській млі,
Та ми ж пра-правнуки Сварожі,
Й наш храм, природа на землі.

Люди, прокиньтесь не рабами,
Й в жидівську церкву не ходіть,
Бог був і є, і буде з вами,
Будь-де, з ним щиро говоріть.

Бачу Всевишнього в природі,
Вона для мене Божий храм,
Бог всім дає життя в свободі,
Ми ж, в ноги падаєм жидам.

Тому й занепад і журба,
Відколи Русь у християнстві,
Керує й нині в нас жидва,
Ми, на своїй землі у рабстві.