Ошуканим

Хіба не ви, стискаючи нагани,
На барикади лізли повні зла?
Хіба не ви чавунними ногами
Трощили двоголового орла?

Хіба не вас дурили маніфести,
Як молодих весною солов'ї,
Коли ви на козацьких перехрестях
Губили буйні голови свої?

А все чому? Бо вам сказав оратор,
Що в небі засія нова зоря,
Як диктатура пролетаріату
Скасує трон, державу і царя.

Хіба не ви рушали в комсомольці
І вигрібали хліб у трударів?
Хіба не вас боялись богомольці
І всі нормальні люди на землі?

Хіба не вас зганяли до комуни,
Щоб виселяти на Сибір людей,
Бо вимагав з високої трибуни
Народам смерті мертвий мавзолей?

А все чому? Бо вам сказав оратор,
Щоб кожен з вас досхочу пив та їв,
То диктатура пролетаріату
Повинна перебити буржуїв.

Хіба не вам сьогодні про реформи
Мізки морочать саме буржуї?
Про партії. Про трасти, про платформи,
Про неврожаї і про врожаї.

Про те, які для нас існують плани,
Прості, неначе кості доміно.
Приміром, половини нас не стане,
Хоча цей план вже здійснено давно.

А все чому? Пригляньтеся, оратор, —
Марксист, юрист або економіст, —
Картавий блазень пролетаріату
Завжди один і той же — сіоніст.

Він серед вас розшукує папугу,
Який ринкове гасло прокричить,
Продасть за долар націю і друга,
На рідну матір змієм засичить.

І розповсюдить будь-яку заразу
По радіо, в газеті, чи есе...
Всього хотіли хлопці і відразу,
Поцуплено ж в народу зразу все!

А все чому? Бо віддали в аренду
І голови, і мозок, — хоч ридай.
Ось і тепер — демократичні бренди,
Ось і тепер — оратора подай.

15.05.2003