Прогнулись крони соковиті

Прогнулись крони соковиті
Плодами ваблячи людей...
"Скуштуй-но, жінко, цього плоду"-
Змій Єві підігнав ідею.

" Мудрішою за Бога станеш
Адама також пригощай"...
І обидвоє з"їли труту.
Така історія про рай.
Всі ж звісно Біблію читали,
Але не йде мені втямки
Що Бог робив тієї миті
Й чому не осмикнув руки
Свого коханого творіння,
Своїх жаданіших дітей - 
Адама, що постав із глини 
Та Єву, що - з його ребер?
Як батько береже дитину
І як із полум"я спаса
Так мав би поступити кожен
Хто має власнеє дитя.
Чи ставиться під сумнів Божа
Оспівана людьми любов?
І чи потрібна ТАКА воля
Та Спасом пролитая кров?
Чому закладено в основу
Прокльони Божі у життя?
Навіщо Син стогнав від болю?
І Батько знав це до буття?
Що статися могло між ними?
Чим Син прогнівав так Творця?
Що створюючи Землю, Чаду
Заклалося сумне життя?
Віряни що осліпли зовсім?
Не бачуть те, що вочевидь?
Не може Батько катувати Сина!
Подумайте. Лише на мить
Нехай все так, як пише Книга
Рай, заборона їсти плід...
Як міг спокійно Бог дивитись
І як дозволив спокусить 
Свою єдиную дитину?
Своє творіння, ціль життя?
НЕВІРЮ! Бог же не скотина!
Щоб мовчки катувать дитя!
Невірю казочкам із Книги!
Якщо їм вірить, то життя
Розписане все погодинно
І в Бога просто лялька - я!
Спектакль життя, усе навколо 
Творець розписував давно!
Коли творив собі чудове
Із нас людей собі кіно!
Погану ляльку Бог карає,
Слухняну носить на руках...
Мене оцей момент лякає - 
Бог проживає у ляльках.
Він Сам з Собою розмовляє
Бо вільний обирати шлях
І в когось щастя відбирає,
А в когось просто їде дах!
Молитись? Та навіщо, люди?
Бог Сам історію вже склав
Чого просити? Бог все знає
Кому що треба все всім дав!
Я мала змогу покопатись
У історичних ланцюгах,
Релігію створили люди
Не Бог! Не Крішна! Не Алах!
Чи Бог живий? Скажу - не знаю!
Чи Він живе в людських серцях?
А чи поверне нас до раю?
Чи полишить в своїх казках?
В мені образа, жаль і попіл
Від замку з казки від людей
Які в народі звуться попи, -
І з того ж місця їх ідеї!
На разі - русскій мір у тренді
В попів російського помолу
А хайби їх монахи - дятли
Розбили лоба об підлогу!